10:1-43 – Перемога над Південною Коаліцією

Подібно до гл. 9:1 та 11:1, виклад починається з виразу: «І сталося, як почув (він)», щоб показати, що слава Ісуса Навина є темою, яка слугує вступом до усього оповідання. Ця оповідь – приклад того, як працює мирний договір, укладений між народом-завойовником та підкореним народом. Сильна сторона договору зобов’язується допомагати та захищати слабку сторону, тоді як останні підпорядковуються як слуги.

Взаємодія героїв твору та дієслова вказують на те, що Ісус Навин – головна дійова особа оповіді. Проте, якщо мова йде про субординацію, то пріоритети розставлені так: Бог – Ісус Навин – Ізраїль – вороги, а все оповідання зосереджене на постаті Ісуса Навина. Бог дає йому відвагу (в. 8): «Не бійся їх», наказує Бог (в. 40) і навіть «застерігає» Ісуса Навина. Його вороги налякані (вв. 1-2), і вони здаються йому (в. 8). Народ Ізраїлю цілковито підпорядкований Ісусу Навину. Фактично, з в. 12 і далі, Ісус Навин – головна дійова особа в усіх фрагментах прямого дискурсу. Цей епізод є яскравим прикладом того, як народ виконує обіцянку, що її дав Ісусу Навину в 1:16-18, і як обіцянка Бога перебувати з Ісусом і забезпечити його процвітання втілюється в життя (1:5-9).

10:1-14 – Ґів’оніти захищені

Ця частина починається та закінчується дієсловом «чути». Адоні-Цедек «почув» (shm’) про славу Ісуса Навина, і Господь дослухався до (shm’) прохання Ісуса Навина. Пряма участь Бога проілюстрована таким чином, що саме Бог вручає ворога Ісусу Навину (вв. 8, 12), і саме Бог з одного боку примушує ворога «панічно» утікати (в. 10), а з іншого боку – заохочує Ісуса «не боятися» ворога, (в. 8). Саме Господь є тією надприродною силою, що спричиняє більші втрати серед ворогів Ізраїлю, ніж це робить увесь народ Ізраїлю (вв. 10-11), і Бог є Тим, хто зупиняє плин часу заради Божого народу (вв. 12-14).

Тут, безсумнівно, ми читаємо нарис про священну війну, яка змодельована на засадах Божих діянь Виходу, що характеризується присутністю дивовижних подій (пор. Вих. 14:24; 23:27; Втор. 2:15, 25; 11:25; Суд. 4:15; 1Сам. 7:10; 2 Сам. 22:15; 2 Хр. 15:6; Пс. 18:14-15). Тут, так само, як і в інших текстах, стверджується, що «Господь воював для Ізраїля» (в. 14; пор. 23:10; Втор. 3:22). Оповідь, що починається з епізоду, де Ісус Навин допомагає ґів’онітам, переростає в ситуацію, де Господь допомагає Ізраїлю. Перемога над п’ятьма царями була частиною плану завоювання Обіцяної Землі. Як тільки Ґів’он підпорядковано, південна коаліція стає вразливою.

Вірш 14 дискретно розташовує постать Ісуса Навина в парадигмі поряд з Мойсеєм: так, як раніше Господь чинив з Мойсеєм, так само Господь робить зараз і з Ісусом Навином (Чис. 12:8; Втор. 9:26, «…І не було такогоані перед ним, ані по ньому» повторюється двічі в 2 Цар. 18:5 та 23-25 стосовно Йосії. У першому випадку Ісус Навин наслідує Мойсеєву заступницьку посередницьку та пророцьку роль; у другому випадку – Ісус Навин виступає як предтеча царя Йосії.

В 10:1 ми знаходимо в Біблії першу згадку про місто Єрусалим. У в. 2 опис Ґів’ону, навіть якщо його вважали містом без царя, разюче відрізняється від опису цього міста в гл. 9. Цей гіперболічний образ відповідає літературній природі оповідання, і має на меті показати посилений страх Адоні-Цедека. У І. Н. 10:10 ми натрапляємо на дієслово hamam (кидати в паніку) лише один раз. Поетичний фрагмент, який ми цитуємо в 10:12-13, був частиною добірки пісень, що відзначала перемогу героїв (пор. 2 Сам. 1:18). Тут його використано як стилістичний прийом, щоб показати наскільки дивовижною є перемога Ісуса Навина і надприродна участь Бога в її здобутті. Вірш 15 текстуально такий же самий, як 10:43. В обох випадках це структурно завершує частину оповідання.

10:16-28 – Повна поразка

У цій частині постать Ісуса Навина є домінантною. Він – єдина особа, що виголошує промови, а дії усієї громади підпорядковуються його провідній ролі. Ми практично не бачимо прямої присутности Господа. Дві цитати про Бога стосується минулої дії (в. 19) та майбутньої дії (в. 25). Мабуть, деталізований опис свідчить про важливість цієї частини для автора Книги Ісуса Навина.

Основною і більш розвиненою, порівняно з ключовими темами книги, тут є тема лідерства. Взаємодія народу з Ісусом Навином через беззаперечне виконання його наказів тут перегукується з темою лідерства, як це описано в 1:16-18. Цікаво зазначити, що слова, які Ісус тут використовує, щоб підбадьорити людей, – це ті ж самі слова з гл. 1, якими промовляє Сам Господь та народ, щоб підбадьорити Ісуса (1, 6, 7, 9, 18).

Вірш 21 має спільні риси з Вих. 11:7. Приниження переможених – це тема, яка досить часто звучить у Біблії (2 Сам. 22:39 = Пс. 18:39; 1Цар. 5:3; Пс. 110:1; Іс. 51:23). Приниження переможених – це повішення тіл на стовбах та деревах. Наказ Ісуса Навина в 10:27 перегукується з наказом у Втор. 21:23.

10:29-43 – Беззаперечна перемога

Вірші 29-30 об’єднані спільною формулою і дають короткий опис маршруту, яким рухався народ Ізраїлю під проводом Ісуса Навина. Усі події набувають радикального звучання: увесь Ізраїль бере участь у битві та усі вороги знищені. Вірші 40-43 підводять підсумок усього завоювання півдня відповідно до Божого наказу. І. Н. 10:43 завершує усю главу такими ж словами, які ми читаємо в заключній частині гл. 10:15. Мало того, у в. 43 йдеться більше про завоювання, ніж про захоплення, оскільки ця тема насправді розкривається в гл. з 13 по 21. Навіть якщо слово herem (заборона, повне знищення) тут не з’являється, ця частина є відлунням ідеології повного викорінення народу як жертви Богові.

Ґошен, про який є згадка в 10:41, належить не до єгипетської території в Книзі Буття, а до регіону, який, імовірно, розташований між горами пустелі Негеб.

Попередній запис

9:1-27 – Врятовані хитрощами

Новина про появу ізраїльтян та завоювання землі Ханаанської поширюється зі швидкістю неконтрольованої пожежі (І. Н. 2:9-11; 9:1). У цій главі, ... Читати далі

Наступний запис

11:1-12:24 – Поразка імперської влади та перемоги Ісуса Навина

11:1-15 – Повна поразка імперської влади! Ця частина починається так само, як гл. 9 та 10 «І сталося, як почув». ... Читати далі