Шлюб – це завіт

Чи є секретний ключ до успішного шлюбу? Чому деякі пари щасливі, а інші розвалюються? Чи можна все це якось змінити?

Одне вірне: якщо у вас є ключ, який гарантує успішний шлюб, то мільйони пар у нашій сучасній культурі не знають про нього. В останнє десятиліття майже в кожній західній країні співвідношення розлучень до укладених шлюбів катастрофічно підвищується. У Сполучених Штатах ситуація така, що ми маємо одне розлучення на кожні два шлюби. П’ятдесят років тому людина, добре знайома з американським способом життя, ніколи не змогла б уявити, що така ситуація може виникнути за такий короткий період часу.

Проте, співвідношення розлучень до шлюбів не дає повного уявлення. Багато шлюбів, які хоча і не приходять до повного розвалу – розлучення, проте переживають усередині себе різні ускладнення і сумні обставини. У деяких випадках виникають розбрат і дисгармонія, до яких зазвичай залучаються всі, хто живе під одним дахом, як батьки, так і діти. В інших випадках не дивлячись на те, що зовні все здається спокійним, усередині гнояться рани гіркоти, непрощення і бунту. Рано чи пізно це може прорватися у вигляді якогось психічного чи емоційного розладу, причину якого в результаті неможливо встановити.

Психотерапевти стверджують, що сьогодні в США приблизно кожен четвертий має потребу чи потребуватиме якогось виду допомоги психотерапевта. Психіатричні палати в багатьох лікарнях переповнені, і постійно зростає потреба в професійних психіатрах. Це має пряме відношення до стану шлюбу і сім’ї, тому що більшість психічних і емоційних проблем зазвичай призводять до напруги і дисгармонії в сім’ї, головним чином у шлюбних стосунках. Таким чином, прогресуюче погіршення психічного і емоційного здоров’я є одним з багатьох симптомів сучасного суспільства, що свідчить про найбільш важливу соціальну проблему наших днів – руйнування шлюбу і сім’ї.

Реакція деяких сучасних соціологів на цю ситуацію набуває форми пасивного примирення з неминучістю. Дехто заходить занадто далеко, стверджуючи, що ідея шлюбу була помилкою із самого початку, і що вона більш недоречна в наших сучасних “передових” умовах соціального прогресу. Проте, багато “експертів”, які роблять такі заяви, самі є продуктом нещасних сімей, і чимале число з них також має, принаймні один, нещасний шлюб у своєму житті. Тому ми маємо всі підстави запитати: чи не схоже їх твердження, що шлюб “недоречний” або “несучасний”, на рівень мислення лисиці з байки Езопа. Вона відчайдушно намагалася дістати гроно ароматного винограду, але безуспішно. Її останні слова були: “Все одно він кислий”.

Описуючи цю заплутану ситуацію і всі суперечливі думки, я хочу відкрито і ясно заявити про своє особисте переконання. Я вірю, що є секрет, який гарантує успішний шлюб. Більше того, я вірю, що цей секрет відкривається на сторінках однієї унікальної книги – Біблії. Перш ніж я говоритиму, у чому полягає цей секрет, доречно буде навести невелике особисте свідоцтво, яке можна розцінити як “подання моїх документів”.

Особисте свідоцтво

Я здобув освіту в двох найвідоміших учбових закладах Британії – Ітон-коледжі і Кембріджському університеті. Перед Другою світовою війною я робив кар’єру на терені філософії і в 1940 році був обраний у цій галузі членом ради (тобто професури) у Кінгс-коледжі в Кембріджі. Проте Друга світова війна перервала мою вчену кар’єру.

У 1941 році, під час служби в госпіталі в британській армії, я пережив драматичну зустріч з Богом, що змінила моє життя і абсолютно не відповідала моїм колишнім філософським теоріям і переконанням. Внаслідок цієї зустрічі я зробив два висновки, переглядати які в мене відтоді не було жодних підстав: перше, що Ісус Христос живий; друге, що Біблія є істинною, дієвою, актуальною і сучасною книгою. Ці два висновки радикально і назавжди змінили в цілому курс усього мого життя.

У 1946 році в Єрусалимі я одружився на датчанці Лідії Хрістенсон, яка була “матір’ю” маленького притулку для дівчаток, заснованого нею самою. У результаті мого шлюбу з Лідією в один день я став названим батьком вісьмох дівчаток, шість з яких були єврейками, одна – арабкою і одна – англійкою.

Лідія Хрістенсон разом з прийомними доньками

Також у цей час, протягом двох років, я викладав в єврейському університеті в Єрусалимі. Я з Лідією і наші 8 дівчаток жили в Єрусалимі під час подій, у результаті яких було проголошено державу Ізраїль. Таким чином ми, як одна сім’я, зіткнулися віч-на-віч з жахливою реальністю облоги, голоду і війни.

Дерек і Лідія Прінс

Пізніше ми переїхали всією сім’єю в Британію.

Упродовж наступних років я служив у різних країнах на різних посадах: пастором у Британії, викладачем у Кенії, біблійним учителем і проповідником в Європі, Канаді, Сполучених Штатах, Новій Зеландії, Австралії та інших країнах. У всіх моїх подорожах Лідія завжди була поруч зі мною. Іноді після нашого спільного публічного служіння люди казали: “Ви працюєте удвох так, як ніби вас не двоє, а один”.

У Кенії ми з Лідією удочерили дев’яту дитину – маленьку африканську дівчинку. Ми успішно виховали всіх наших 9 дівчаток. Усі, окрім наймолодшої, вже заміжні і принесли нам багато онуків.

Після тридцяти років мій шлюб з Лідією був перерваний її смертю. Наше спільне життя завжди було відкритою книгою не лише для наших дітей, але і для безлічі людей, які приходили протягом усіх цих років у наш дім за порадою і для молитви. Усіх, хто знав нас, я запитую: чи є такі, хто не згоден, що наш шлюб був щасливим і успішним? Безумовно, у ньому було досить напруги і проблем – більше, ніж зазвичай переживають пари, які проводять усе своє життя в звичному для них середовищі. Але успіх шлюбу не залежить від відсутності напруги і проблем; він залежить від особливої якості стосунків, які треба розвивати між чоловіком і дружиною.

На наступних сторінках я маю намір поділитися з вами секретом, як будувати подібного роду взаємовідносини. Я упевнений, що короткий опис мого життя до цього моменту буде достатнім, щоб показати, що мої переконання зовсім не є набором абстрактних теорій, які ніколи не піддавалися випробуванням реального життя.

Можливо, мені треба додати, що в момент написання цієї книги я одружився повторно. Випадково я зустрів мою другу дружину, Руф, як і мою першу дружину, в Єрусалимі. Я вступаю в цей шлюб з повною упевненістю, що коли я і Руф відповідатимемо умовам, відкритим Богом у Писанні, Він також увінчає цей шлюб Своїм благословенням.

Руф і Дерек Прінс

Шлюб – це “тайна”

У Посланні до Ефесян 5:22-32 Павло викладає християнську точку зору про шлюб. Він завершує словами: “Тайна ця велика”. Він визнає, що шлюб є “тайною”. За часів Павла слово “тайна” мало особливе значення, не таке, як нині. Воно мало релігійне значення. Воно означало рід знання, яке приносило цінну вигоду, але було доступне особливій групі людей, пов’язаних разом однією релігією. Щоб мати доступ до цього знання, людині необхідно було, у першу чергу, бути посвяченій у цій групі.

Таким чином, використане Павлом слово “тайна”, при описі шлюбних стосунків має два значення: по-перше, що це прихована форма знання, яка може зробити шлюб таким, яким він має бути; по-друге, що людина може набути це приховане знання, тільки пройшовши певні випробування і переживши певні стани. Головна мета цієї книги – “провести” читача через ці випробування і стани.

У книзі Второзаконня, коли діти Ізраїльські були готові увійти до обіцяної спадщини, у землю Ханаанську, Мойсей ще раз попередив їх про той спосіб життя, який їм необхідно буде провадити на новому місці. Він обіцяв їм від Божого імені, якщо вони виконуватимуть Божі заповіді, то Бог благословить їх у кожній сфері життя. Зокрема, Мойсей сказав їм, що їх доми перебуватимуть стільки часу, “скільки днів небо буде над землею” (Втор. 11:21). Він зобразив прекрасну картину достатку і повної гармонії. Таким мало бути сімейне життя, заплановане Богом для Свого народу.

Приблизно дванадцять століть потому Бог через пророка Малахію критично засудив поведінку Ізраїлю після того, як вони увійшли до своєї спадщини. Загалом, вони не виконали Божі умови і тому не насолоджувалися тим рівнем життя, який Бог для них призначив. У Своїй оцінці Бог вказав на особливі сфери їх невдач. Однією з них було їх сімейне життя, особливо їх стосунки в сім’ї. Ось що Він каже стосовно цього в Книзі пророка Малахії 2:13,14: “І ось ще що ви робите: ви примушуєте обливати сльозами жертовник Господа з риданням і воланням, так що Він уже не споглядає більше на приношення і не приймає очищувальної жертви з рук ваших. Ви скажете: “за що?” За те, що Господь був свідком між тобою і дружиною юности твоєї, проти якої ти чинив віроломно, тим часом як вона подруга твоя і законна дружина твоя” (в англ.: “твоя дружина через завіт”).

Очевидно, що падіння Ізраїлю в цьому плані не було пов’язане з браком релігійності: вони “обливали сльозами жертовник Господа”. Проте, незважаючи на всі їх молитви, їх шлюби зазнавали невдачі. Ми сьогодні досить часто зустрічаємося з подібною ситуацією. Люди можуть бути дуже активними в релігійній діяльності і, проте, бути нещасними у своєму шлюбі. Їх релігійна діяльність не приносить їм успіху в сім’ї. І дійсно, надмірне заняття релігією поза сім’єю однієї чи обох сторін є іноді суттєвою причиною невдачі в шлюбі.

Суть падіння Ізраїлю міститься в завершальній фразі 14 вірша – “тим часом як вона… дружина твоя через завіт”. Ізраїль розглядав шлюб як стосунки, в яких можна було б чинити за власними правилами, – наприклад, вільно вступати в них або переривати їх на власний розсуд. Але Бог нагадав, що Він дивиться на шлюб абсолютно по-іншому. Відповідно до Його незмінних намірів, шлюб – це завіт. У цьому секрет, тільки Він один може гарантувати успіх шлюбних стосунків. Коли цей секрет забувається чи ігнорується, шлюб втрачає свою святість і, таким чином, також свою силу і міцність. Багато що з того, що ми бачимо в нашій сучасній цивілізації – пряма паралель із станом Ізраїлю за часів Малахії і головною причиною є те ж саме – неправильний погляд на шлюбні відносини.

Наступний запис

Божий погляд на шлюб

Фарисеї питають Ісуса, Джеймс Тіссо Наступне і повне одкровення про шлюб, після Малахії, дане нам Ісусом. ... Читати далі