18:1-30 – Основні принципи статевої поведінки

Глава 18 детально визначає, які союзи між родичами стародавніх родів Ізраїля було заборонено. У цій частині Тори принципи ставлення до того, що називається кровозмішення, та до інших заборонених статевих зносин розглянуто найбільш систематизовано і повно. Глава 18 та глава 20 взаємно доповнюють одна одну: якщо перша містить перелік заборон, то друга констатує, яке покарання передбачено за їхнє порушення. У цих главах наведено найбільш розлогі фрагменти з повчальним змістом із усіх, які є в цілому Кодексі Святости. Фрагменти Книги Левит 18:1-5; 24-30 і 20:22-24а є варіаціями однієї й тієї самої теми: сини Ізраїля не повинні робити так, як роблять в Єгипетській землі та як заведено в землі Ханаан. Якщо ізраїльтяни осквернятимуть землю такими образливими діями, то їх спіткає така сама доля, як і їхніх попередників.

Перша частина положень законів (18:6-18) наводить перелік дванадцяти ступенів споріднености, в межах яких заборонено мати статеві зносини. Ключовий вираз «відкрити наготу» означає «мати статеві зносини з». Ці заборони стосуються насамперед дорослого чоловіка і починаються зі стосунків із найріднішою особою – з матір’ю. Усі інші заборони базовано на принципах кровної споріднености, або сімейних інтимних стосунків (вв. 12-14, наприклад, відкривати наготу тіток (чи то рідних, чи набутих унаслідок шлюбу). Можемо припустити, що винятком був законний шлюб, або левірат (шлюб із удовою померлого брата – прим. перекл.) (пор. Втор. 25:5-10), хоча цього виразно і не пояснено.

Після викладу дванадцяти заборон статевих зносин із родичами певного рівня споріднености поміщено заборону мати статеві зносини з жінкою під час менструації (18:19), далі засуджено подружню зраду (18:20) а також заборонено скотолозтво, що стосується і чоловіків, і жінок (18:23). Лев 20:15-16 визначає покарання за цей останній переступ: і людину, і тварину слід віддати на смерть, незважаючи на те, що безсловесна скотина не несе моральної відповідальности за збочене злягання, яким її незворотно осквернено.

Молох (в. 21) – це ім’я чи епітет, що стосується божества, у жертву якому приносили дітей. Їх присвячували цьому божеству і спалювали на його честь у місцині Тофет, що в долині Енном біля Єрусалима. Принесення Молохові синів і дочок, віддавши їх «в жертву на вогні», згадано лише тут, а також у Лев. 20:2-5; 2Цар. 23:10; Єр. 32:35. Про таку практику, але без згадки Молохового імени, бачимо численні повідомлення в багатьох інших місцях (наприклад, Втор. 12:31; 2 Цар. 16:3; Єр. 7:31; Єз. 16:21).

Статеві зносини між чоловіками – це один із багатьох актів, заборонених у Кодексі Святости (в. 22). Ця заборона згідна зі світоглядом, що лежить в основі священицької історії та священицького законодавства. Як те викладено у вступній главі, у Книзі Левит (так само, як і в цілій священицькій традиції, до якої вона належить) домінує концепція порядку, що пронизує космос, Храм і людське суспільство. Логіку цієї системи простежуємо у священицькому переказі історії про створення світу (Бут. 1:1-2:4а), який упорядковує, класифікує, дає визначення та структурує світ так, як те бачив Ізраїль. Бог промовляє – і хаос стає впорядкованим. Бог відокремлює світло від темряви і започатковує календар із визначенням годин для праці та відпочинку (навіть Господь спочиває сьомого дня). Твердь відмежовує «води від вод» (в. 6), а світила на тверді небесній існують для того, щоби відмежовувати день від ночі (в. 14). Птахів, рибу і тварин створено в чистих формах і поселено їх у відповідних місцях: на небі, у воді, на землі – з необхідними ресурсами для харчування та способами пересування. Так установлено єрархію Божих творінь, а людині в цій єрархії відведено домінантну роль (Бут. 1:26-30).

Створене на образ Божий, людство складається з чоловіків і жінок. Статеві відмінності мають божественне походження, й тому що ці статеві відмінності є частиною Божого плану створення світу, і статева діяльність також є частиною Божого прекрасного світу. Обов’язок подружжя, члени якого належать до протилежних статей, – бути плідними та множитися, й у виконанні цього обов’язку подружжя отримує особливе благословення.

У контексті цього священицького світогляду стає очевидним факт, що Книга Левит зображає світ, людей, місця, об’єкти і навіть періоди часу як такі, що є добре впорядкованими. Святість вимагає, щоб особи підпорядковувалися тому класу, де якого вони належать (це означає, що вони повинні уникати змішування), і цього принципу розмежування та диференціювання має бути дотримано до найдрібніших деталей: жодного змішування порід домашніх тварин, жодного змішування зерна, навіть одягу не можна було виготовляти з комбінованих матеріалів (19:19).

У цій картині світу, яка є виразною, зрозумілою та чистою системою, «з чоловіком не будеш лежати як з жінкою» – це означає здійснювати статевий акт, що, очевидно, опиняється «поза межами цього порядку». Такий вчинок переступає ті межі, які встановив Бог, адже сім’я буде посіяно там, де воно не може прорости і дати плід. Святість вимагає дотримуватися розмежування між категоріями Божих сотворінь; святість вимагає від кожного чоловіка підпорядковуватися законам статі, до якої він належить, не змішуючи них понять. Унаслідок порушення такого порядку природу чоловіка було би сильно деформовано, бо його трактували би як жінку.

Попередній запис

17:1-16 – Ритуальний забій тварин

Настанови щодо практичного дотримання святости: 17:1-26:43 Через проголошене твердження про Божу святість і її вимогу, відповідно до якої Ізраїль має ... Читати далі

Наступний запис

19:1-22:33 – Моральні настанови та покарання за їх невиконання

19:1-37 – Принципи добросусідства Ця глава містить довгий перелік настанов, які регламентують моральну та культову поведінку. Цей перелік охоплює таке ... Читати далі