Нечистота і її трактування

11:1-47 – Чисті й нечисті тварини

Після встановлення та затвердження системи жертвоприношення перше, про що йдеться в першій главі, – це диференціяція чистих і нечистих тварин. Ці приписи (так само, як і викладені в гл. 12-15) з’являються у зв’язку з традиціями рукололоження священиків (Лев. 8-10), адже одним зі завдань священиків було «розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим» (10:10). Глава 11 у Книзі Левит є однією з двох основних збірок правил, які визначають закони споживання їжі в Торі; ще одну збірку правил бачимо у Втор. 14:3-21.

Чистих і нечистих тварин у кожній із чотирьох категорій виразно диференційовано за способом пересування: чотириногі тварини (вв. 2-8), істоти, які живуть у воді (вв. 9-12), істоти, що мають крила (вв. 13-23), дрібні тварини, які повзають по землі (вв. 29-31, 41-44). Незважаючи на те, що про птахів і крилатих комах ідеться в окремих абзацах, єврейське слово, що означає «птах», ужито в обох випадках. Поряд із визначеннями цих тварин є інструкції щодо того, як контакт із нечистою твариною занечищує людину чи предмет і як ритуальну чистоту може бути відновлено (вв. 24-28, 32-40). Після певних повчальних тез-узагальнень цілий виклад завершено підсумками у вв. 46-47: «Оце закон про худобу, і про птаство, і про всяку живу звірину, що рухається в воді, і про всяку душу, що плазує по землі, щоб відділювати між нечистим та між чистим, і між звіриною, що їсться, та між звіриною, що не їсться.».

У Лев. 11 ключовим словом є ‘tame. Це – прикметник, що означає «нечистий» або «осквернений». Відносячи певних живих істот до категорії тварин, яких слід уникати в раціоні, Тора робить огляд правил харчування, засадничих для дотримання святости, але в тексті не йдеться про те, чому одних тварин потрібно цуратись, а інших – ні, й цей факт спричинив суперечливі тлумачення, і стародавні, й сучасні. Що більше, у багатьох випадках нам не відомо, про яких тварин насправді йдеться. Один експерт уважає, що впевнено можна говорити лише про сорок відсотків визначених тварин.

Яким же було логічне пояснення тих принципів, що лежать в основі всіх цих харчових настанов? Надзвичайно складно сформулювати вичерпне пояснення, що охопило б усіх тварин. Дотепер було запропоновано різноманітні тлумачення, проте автори цих версій так і не дійшли до цілковитої згоди. Навіть у стародавні часи вважали, що ці правила можна вважати арбітральними і що їх установив Бог для того, щоби дисциплінувати юдеїв та виокремити цей народ серед інших (Sifra Qedushim 11, 22). Харчові обмеження щодо споживання лише чистих тварин нагадували ізраїльтянам, що їхній народ покликаний бути святим. Кожен мусить навчитися коритися Богові, навіть якщо раціональне пояснення відсутнє (пор. Лев. 20:24-26: «Я Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів. І ви відділяйте між худобою чистою та нечистою, і між птаством нечистим та чистим, і не занечищуйте душ своїх худобою й птаством, і всім, що роїться на землі, що Я відділив для вас, як нечисте. І будьте для мене святі…»). Сучасні вчені також поділяють цю думку.

Лист Аристея (III-I ст. до Р. Хр.) намагається пояснити, що чисті й нечисті тварини символізують людську поведінку; вони були заборонені для споживання задля того, щоби навчити людей моральних чеснот. Себто не слід чинити, як «нечиста свиня», але слід поводитися так, як ягня, чисте і залежне від пастуха. Такі алегоричні тлумачення – доволі давні, натрапляємо на них у Посланні Варнави, у творах Климента Олександрійського, в Оригена та в інших.

Ці правила харчування аж дотепер пояснюють із погляду санітарно-гігієнічних норм і здорового глузду: через м’ясо свинини людині передається трихинельоз; молюсків не споживали тому, що вони швидко псуються в жаркому кліматі. Проте не схоже, щоби таке сучасне пояснення збігалося з розумінням стародавніх семітських племен, адже, фактично, багато названих тварин не мають очевидного зв’язку з темою, що стосується здоров’я.

Деякі коментатори припускають, що ізраїльтяни отримали настанови уникати нечистих тварин тому, що ті були пов’язані з культами різних поганських божеств або як жертовні тварини, або як тварини, через яких проявлялася могутність поганського божества. Свинина була ритуальною їжею в ханаанських обрядах, і в Іс. 66:17 мовлено про тих, що «їдять м’ясо свиняче й гидоти та мишу» під час проведення таємних магічних ритуалів. Одначе, якщо можна впевнено стверджувати, що деяких нечистих тварин використовували в культових обрядах сусідів Ізраїля, то неможливо засвідчити таке використання всіх тварин, яких уважають нечистими.

Одну з найґрунтовніших спроб зрозуміти значення біблійної системи пов’язано зі сферою соціяльної антропології. Згідно з цим тлумаченням, нечистих тварин сприймали як «аномальних» у тому чи іншому сенсі. Певних тварин оголосили нечистими тому, що вони не вписувалися в основні категорії ізраїльської системи класифікації тварин, а отже, їх уважали аномальними згідно зі світоглядом стародавнього Ізраїля. Наприклад, «дрібні створіння, що соваються по землі» (вв. 41-45) були заборонені для споживанні тому, що їхні спорадичні рухи сприймали наче невпорядковані, хаотичні, тоді як саме порядок – це частина Божого діла творіння. Цей підхід – найбільш зрозумілий і найбільш раціональний із багатьох поглядів. Але навіть він не пропонує єдиного принципу, який міг би бути базовим для різноманітних заборон. Критерії у випадку тієї чи іншої заборони мають відмінності.

Хоч би якою була першопричина (чи причини) таких заборон, вона належить до тієї стадії, що передувала кодифікації у священицьких текстах. Такі настанови про чистоту і течиво з тіла могли виникнути багато століть опісля і виконувати різні функції в суспільстві в різні часи. За будь-якими нормами, закони, які визначають правила харчування, є чільними в юдаїзмі в контексті самоідентифікації народу впродовж історичного розвитку. Розмежування чистої та нечистої плоти є частиною національної та релігійної ідентичности. Хоча юдеї висловлювали відданість своєму Богові, дотримуючись усіх законів, саме розмежування чистого та нечистого, обрізання та дотримання суботи найбільш очевидно сприяли розвитку юдейської ідентичности на тлі їхніх сусідів і допомагали протистояти асиміляції.

12:1-8 – Нечистота пов’язана з породіллею

У стародавньому Ізраїлі плодючість була знаком Божої прихильности, а безпліддя – соромом (Бут. 16:1-6, 1Сам. 1:1-18): народження дитини було радісною подією (Єр. 20:15), і велику сім’ю сприймали як велике благословення Бога (Лев. 26:9; Втор. 28:11; Пс. 127:3-5; 128:3-4). Розмноження – головна умова виживання людського роду. Наказ бути плідними дано в Бут. 1:28 і повторено для Ноя після потопу (Бут. 9:1). Тому здається дивним ставитися до матері в процесі народження дитини як до «нечистої» і вимагати жертви за гріх чи жертви очищення. Біблійний текст констатує, що у зв’язку з актом народження дитини матері тимчасово не допускають до участи в культових практиках, але, як і зазвичай у Книзі Левит, логічного пояснення цієї вимоги не наведено. Можливо, матір робило нечистою не саме народження дитини, а виділення, які супроводжують цей процес. Про її кров чи виділення крови згадано в цьому законі аж тричі (вв. 4,5,7). Ця нечистота є, очевидно, станом ритуальним, а не моральним.

Такі обмеження стосувалися не лише Ізраїля. У стародавні часи жінок зазвичай відчужували від громади на період народження дитини. Процес виношування дитини був утаємничений, а процес пологів викликав страх.

Коли період відчуження від участи в обрядах завершувався, мати повинна була вчинити два види жертвоприношення: жертву цілопалення й очищувальну жертву. Насамкінець глава 12 містить настанови щодо того, як таке саме жертвоприношення мають чинити незаможні люди. Ці обряди згадано також у Лк. 2:22-24.

Попередній запис

Посвячення на священство Аарона та його синів: 8:1-10:20

8:1-9:24 – Рукоположення священики і перші Ааронові жертвоприношення Глави 8 і 9 містять детальний опис релігійного святкування, яке започатковує формальне ... Читати далі

Наступний запис

Нечистота і її трактування (закінчення)

13:1-59 – Хвороби, які призводять до нечистоти Нечистота, згідно з Книгою Левит, може бути пов’язаною з біологічними особливостями, притаманними людській ... Читати далі