Тут і зараз

«Єдине, що залежить від нас – це день сьогоднішній, бо вчорашній день вже минув, а завтрашній ще не настав», – з цим мудрим висловом погодиться багато хто. От тільки навряд чи так чинитимуть – більш за все будуть шкодувати чи/та  нудьгувати за вчорашнім або ж будуватимуть плани на майбутнє, але мало звертатимуть уваги на день сьогоднішній. При чому така поведінка притаманна не тільки людям світу цього, але часто і тим, хто вважає себе цілком духовною особою, адже Христові слова: «Не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот» (Мф. 6:34), – мало хто сприймає буквально, вважаючи за краще все ж таки дбати про день завтрашній, одночасно забуваючи про сьогоднішній день, про те, що відбувається тут і зараз.

Тут і зараз – ці слова мають бути ключовими в наших стосунках з Богом: «Не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?» (Мф. 6:25,26). Це зовсім не заклик покинути все і віддатися на волю Божу – до такого стрибка у вірі здатен мало хто… хоча через подібні випробування доводилося проходити багатьом вірним, бо іншого способу побудови по-справжньому довірливих стосунків з Богом просто не існує. Проте більшість воліє все таки покладатися на власні сили, хоча б в якійсь мірі, ніж повністю покладатися на Господа.

Хочемо цього визнавати чи ні, але ми, як самовпевнені маленькі діти, воліємо все робити самі, не покладаючись на чиюсь допомогу. Навіть, якщо ця допомога пропонуватиметься з небес. Принаймні, коли в нас усе гаразд – ми так і чинимо, і тільки коли біда спіткає нас, ми раптом пригадуємо про те, що в нас є Небесний Отець. Звичайно, багато хто пам’ятає про Нього завжди, принаймні так вважає, але чи відчуває в Ньому постійну потребу? Саме тут і зараз?

На подібні запитання важко дати ствердну відповідь, особливо, якщо чесний перед самим собою. Адже сюжет Христової притчі про блудного сина постійно повторюється в нашому житті, де в ролі блудного, безпутного сина виступає саме ми. І немає жодної гарантії, що ми не повторимо її знову і знову… І помиляється той, хто вважає, що подібна доля не спіткає його, бо ми всі є блудними дітьми нашого Небесного Отця, тільки хтось залишається блудним сином не покидаючи Його, вважаючи себе праведною, цілком самодостатньою особою, яким вважав себе у притчі старший син.

Як же уникнути пастки самодостатності? Відповідь на це запитання криється в Христовій пораді: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його» (Мф. 6:33). От тільки пошук цього Царства має тривати решту життя, адже він насправді є життям у любові до Бога та людей, і, звісно, неможливий без участі Бога. І не десь там і колись, а саме тут і зараз.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docТут і зараз


Ваш коментар:

Попередній запис

Шукайте ж спершу Царства Божого

Цей вірш відкриває нам ще один духовний закон – закон залежності, який ніяк не можна переступити, обійти або ігнорувати. Господь ... Читати далі

Наступний запис

Сила закваски, Іродова закваска

Слава Богу за Його Слово і за Святого Духа, Який відкриває дітям Божим Свій шлях до спасіння і пізнання істини ... Читати далі