Молитва вбогого

Існує тісний зв’язок між вірою і молитвою, а також між смиренням і молитвою. Хтось сказав: найкраще вчишся молитви тоді, коли не можеш молитися. Зовсім навпаки, ніж нам здається. Коли тобі вельми важко молитися, коли твоя молитва не вдається, тоді Господь дає тобі незвичайний шанс навчитися молитви. Таємниця молитви – у голоді за Богом, Який з’являється в нас на значно глибшому рівні, ніж рівень наших почуттів і мови. Людина, пам’ять й уяву якої обсіла хмара беззмістовних і навіть поганих думок чи образів, під їхнім тиском може молитися навіть значно краще у своєму зболілому серці, ніж той, думка якого купається у світлих поняттях і легких актах любови. Ці важкі пережиття народжують у нашому серці молитву віри вбогого. На молитві ми маємо бути вбогі й безрадні. Якщо ми не зможемо молитися, тоді сам Святий Дух зійде до нашої вбогої душі й молитиметься в нас «невимовними зідханнями» (Рим. 8:26).

На молитві можуть виникати різні труднощі, але треба пам’ятати, що саме завдяки їм твоя молитва стає молитвою вбогого. Тож маєш дякувати за них. Ці труднощі можуть бути найрізноманітнішими, які, скажімо, виникають від утоми. Свята Тереза від Дитятка Ісуса пише: «Мене мало б турбувати, що останніх сім років я засинаю під час молитви і подяки – але я не журюся!.. Думаю, що батьки однаково люблять своїх малих дітей, коли вони сплять і коли не сплять… Господь бачить нашу слабкість і знає, що ми є порох». Тож утома може стати тим матеріялом, за допомогою якого Господь творитиме в тобі молитву вбогого, вбогого духом. А може, ти зможеш використати й інші ситуації, завдяки яким твоя молитва ставатиме молитвою убогого?

Якщо молитва дається тобі дуже легко, це теж Божий дар, який не треба зневажати. Але справжній розвиток молитви відбувається тоді, коли ми, аби дійти до Бога, докладаємо великих зусиль, що є виявом нашого голоду за Богом, Який становить саму суть молитви. Молитва розвивається, коли прагнемо встановити контакт з Богом, відкритися Йому й дозволити, аби Він – Бог, Святий Дух – молився в нас. Саме це прагнення є для молитви чимсь украй суттєвим – чи таким уже й важливим є результат? Важливо, що ти прагнеш, що дуже хочеш молитися. Чим більшим буде в тобі голод за Богом, тим краще. Отже, за допомогою молитви ти маєш іти до Бога, навіть якщо це буде важко, і дуже важливо, щоб цей важкий шлях ти теж полюбив. Господь прийме всі твої прагнення, хай тобі й здається, що вони нікчемні. Він любить скромні подарунки, не кохається в розкішних квітах, воліє прості, з луки, які не дають поживи нашому гонору. Серед усіх дарунків, – сказав хтось, – Бог найбільше любить подарунки вбогі, подарунки, які не стають для людини предметом гордощів. Те саме стосується й молитви. Бог приймає кожен твій дарунок, хай би він коштував не більше, ніж жменя пороху. Він зробить кожний з них безцінним тільки тим, що прийме їх. Твоя молитва може бути саме такою жменею пороху, але стане безцінною, бо Він – Бог, Отець, що любить тебе, – прийме її. Прийме з такою радістю, з якою матір приймає непримітну квітку від малої дитини, тому що важливим є сам жест, а не дарунок.

Може статися й так, що ти не матимеш що подарувати Богові в молитві. Тоді віддай Йому те своє «ніщо», цю свою повну безпорадність. Віддавай Господеві все, віддавай до Його послуг самого себе таким, яким ти є: малим, безпорадним, убогим духом. Це буде найкраща молитва, найкраща, тому що відповідає першому блаженству. Молитва вбогого – це молитва порожньої людини в тому значенні, що потребує приходу Господа, зішесття Святого Духа. Коли Бог бачить таку душу, позбавлену власної сили, тоді сходить у неї Своєю силою. Блаженні вбогі духом, блаженні, які моляться молитвою убогого.

Попередній запис

Види молитви

Проблема молитви є провідною для кожного християнина. Ти настільки є християнином, наскільки здатний молитися. Молитва, а згодом і деякі її ... Читати далі

Наступний запис

Агапе

Коли Христос возносився на небо, то запевнив, що перебуватиме з нами по всі дні аж до кінця віку (див. Мт. ... Читати далі