Житейські паралелі

Ви можете наважитися наблизитися до Нього, бо Він дав вам запрошення на будь-який час.

У цьому останньому розділі ми обговоримо практичну сторону наближення до Того, Хто так сильно любить нас. Проте це обговорення буде багато в чому схоже з детальними настановами в інтимному житті для молодих людей, які збираються одружитися. Молодих людей при цьому можна проінструктувати, але усе інше виникатиме з їх сердець. У цьому і полягає краса близькості: вона розквітає в наших серцях, її неможливо досягти розумом.

У наближенні до Господа ми повинні пам’ятати, що ми створені за Його образом і подобою. Його емоції, як і наші, можуть бути різними. Нам необхідно проявляти чуйність не лише до настрою близького друга, але і до настрою Господнього. Наприклад, бувають ситуації, коли треба входити в Його присутність із співами, а буває – і з упокореним духом. Іноді треба йти з відвагою, а іноді – із страхом і трепетом. Ми відчуватимемо бажання сміятися, а іноді – бажання плакати. Будуть випадки, коли з Його допомогою ми вступимо в духовну битву із силами пітьми, а в інших випадках буде відчуття миру і спокою в Його дивовижній присутності.

Як приклад для останніх двох порівнянь можна навести будинок, який знаходиться під загрозою вторгнення бандитів. Припустимо, злочинці намагаються висадити задні двері у вашому будинку. Уявіть, що в цей момент син підходить до батька, який шукає, чим захистити себе і сім’ю, і каже: «Тато, я вважаю, що ти найкращий тато на світі. Ти так піклуєшся про нас, ти завжди такий веселий і розумний… »

Батько перебиває сина словами: «Зараз не час говорити про свої почуття, візьми свою баскетбольну біту і підемо до чорного входу».

Нам слід пам’ятати, що Церква Ісуса Христа – це дім Божий. І в цьому світі в нас є реальні вороги. Тому бувають часи, коли я починаю молитися, а Дух Святий спонукає мене вступити в духовну битву, причому Він може робити це кожного разу по-різному. Це може бути через проповідь Слова, через молитви в Дусі і навіть через хвалу (як це сталося з Йосафатом і його воїнами, див. 2Хр. 20:20-24). Ми маємо бути чутливими не лише до атмосфери, але і до того, як саме виконати Його бажання.

Повертаючись до нашого прикладу, давайте подивимося на інший варіант розставляння дійових осіб. Уявіть собі той же будинок: усе гаразд, батько відпочиває, сидячи біля каміна. У цей час до нього підходить син і каже: «Тато, давай покажемо їм!»

Батько дивиться на нього і каже: «Сину, все гаразд і жодної загрози немає. Сядь, і давай поговоримо про щось добре».

Я упевнений, тепер ви самі можете придумати безліч подібних сценок на прикладі взаємин з близькими для нас людьми. Так само в молитві бувають різні часи і різні настрої. У Писанні представлені усі випадки, про які я щойно говорив, і набагато більше того. Головне – знати, що в даний момент відбувається на серці в Бога.

Божі інтереси

Що б ви відчули, якби ваш друг завжди приходив до вас, думаючи виключно про те, що цікаво тільки йому? Як відчує себе батько, якщо син підходить до нього тільки тоді, коли йому від батька щось потрібно? Чи станете ви розкривати свою душу перед егоїстичними людьми або перед тими, у кого немає співчуття? Якщо ми хочемо зачепити серце Господнє, нам треба знати Його бажання і потреби. О так, потреби! Хоча Він всемогутній, всезнаючий і в Нього усе є, Він дав людині вільну волю і певні свободи на цій Землі. Дозволивши людині це, Він поставив Себе в уразливе становище. Через гріхопадіння людини і унаслідок появи у світі сил зла, які брешуть, заманюють у пастки і мучать людей, багато хто з нас відчуває страждання і біль. Бог пристрасно бажає допомогти таким людям і чекає, щоб хтось підняв голос за них. Тому можете бути впевнені, що Господь завжди дуже близький до тих зі Своїх дітей, хто клопоче і квапиться на допомогу за Божою благодаттю людям, що відчувають біль. Ісус скаже в день Суду: «Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене» (Мт. 25:35,36).

Тут ви бачите Господа слави, Того, Хто володіє усією владою і силою у Всесвіті, що перебуває в нужді. Його нужда – це наша нужда, нужда тих, кого Він любить. Бо Він сказав: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (в. 40). Той, хто клопоче за інших, хто надає їм фізичну допомогу, проповідує визвольне Слово Боже, зціляє рани через силу Божу і т. д., зачепить серце Боже швидше, ніж хтось інший.

Божий народ в один час дуже старанно шукав Його, і Він навіть сказав про них: «Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої» (Іс. 58:2). Проте Бог не відповідав їм. Люди стали запитувати, чому Бог не наближається до них. Вони не могли зрозуміти, чому Він не відповідає на їх молитви. Тоді Він сказав: «Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно…» (Іс. 58:3,4).

Зверніть увагу, вони сварилися і гризлися один з одним. Давайте повернемося до нашого головного уривка в цій темі: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас». Якщо подивитися на початок розділу, ви виявите, що Яків каже такі слова: «Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої. Перелюбники та перелюбниці… Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Як. 4:1-8).

Отже, от у чому суть. От у чому полягає практичний крок номер один: ми повинні втратити наше життя заради Нього і Євангелія. Ми повинні жити заради Його бажань. Ми повинні любити те, що любить Він, і ненавидіти те, що ненавидить Він. Те, що важливо для Нього, має бути важливим для нас, а що для Нього не важливе, не може бути важливим для нас. Ми повинні мати Його серце!

Чи означає це, що в нас не буде ніякого особистого життя? Невже Бог не хоче дати Своєму народу відпочинок і спокій? Звичайно хоче. Писання ясно каже нам, що Бог «щедро дає нам усе на спожиток» (1Тим. 6:17). Але коли ми шукаємо задоволення тільки своїх власних бажань, ігноруючи Його, ми втрачаємо контакт з Його серцем.

Є люди, які вважають, що ми можемо догодити Богові тільки допомагаючи бідним. Але якщо це так, тоді чому Петро припинив займатися турботою про вдів, але сказав: «Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову» (Дії. 6:2-4). Петро зрозумів, що мають бути люди, які задовольнятимуть духовний голод нещасних людей Словом Божим, а інші люди задовольнятимуть їх фізичний голод фізичною їжею. І ті і другі фактично займатимуться спільною справою. Вони задовольнятимуть потреби Ісуса: «Бо Я голодував був і ви нагодували Мене …».

Люди, яких цікавлять інтереси Господні, набагато легше зможуть наблизитися до Нього. Такою людиною був Мойсей, бо він пас Божий народ, виконуючи інтереси Божі. Він був чутливий до Божого серця і мав з Господом глибокі і близькі стосунки.

Бог сказав про царя Йосія, який був хорошим служителем, наступне: «Він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це Мене знати? – говорить Господь» (Єр. 22:16).

Люди, які добре виконують своє служіння, будь то підтримка, управління, вчення, роздача чогось і т. д., набагато легше наблизяться до Господа, ніж ті, хто у своєму житті і навіть у служінні керується більшою мірою власними інтересами. Бо Сам Господь сказав: «Чи не це Мене знати?»

Попередній запис

Надія

А тепер ми звертаємося до другого твердження в наведеному вище уривку: «Тримаймо непохитне визнання надії». Дуже часто надія, або сподівання, ... Читати далі

Наступний запис

Наблизитися, щоб почути

Наступну практичну пораду тим, хто бажає наближення до Господа, знаходимо у вірші: «Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому ... Читати далі