Боже щеплення

В одному з попередніх дописів ми вже з’ясували, що варто засуджувати певні вчинки конкретних людей, але не їх самих, бо інакше мимоволі можемо стати суддями, тим самим переступаючи Боже застереження: «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мф. 7:1).

Проте це легко стверджувати, але важко втілювати в життя, через що деколи виникає спокуса на все махнути рукою і залишити все так, як є. Проте цього в жодному разі не можна робити – гріх треба називати гріхом, а не покривати і/чи намагатися не помічати його. Інакше як ми можемо залишатися, за словом Христовим, «світлом для світу» (див. Мф. 5:14)? Якщо вірні мовчатимуть, «то каміння заголосить» (Лк. 19:40), а якщо «каміння заголосить», тоді навіщо будуть потрібні такі мовчазні вірні?

«Ви – сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям» (Мф. 5:13). Певно, подібне мовчання було і залишається однією з основних причин занепаду багатьох чисельних церков (як окремих парафій, так і помісних), коли вони просто і непомітно «розчинялися» в оточуючому їх світі.

Проте в практиці викриття на кожного з нас чигає інша небезпека, коли ми починаємо викривати весь світ, а не окремих людей, у тих чи інших гріхах. «Весь світ лежить у злі» (1Ін. 5:19), – стверджує Слово Боже, проте це в жодній мірі не дає нам права стверджувати, що весь світ є злим. Бо інакше ми так чи інакше уподібнимося до фарисеїв, які свого часу стверджували: «Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв? Але цей народ, що не знає закону, проклятий він» (Ін. 7:48,49). От так, не глядячи, усіх скопом, ці лицеміри зарахували весь народ до числа грішників. Зокрема, і Господа Ісуса Христа.

Звичайно, споглядаючи на все, що коїться у світі, не так вже важко переконати себе, що цей світ невиправний і що окрім полум’я геєни вогненної він нічого кращого не заслуговує. Проте, як завжди, є один нюанс – Божа любов: «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8). При чому не тільки за нас, але і за тих, хто по нинішній день перебуває в полоні гріха.

Загалом, легко розмірковувати про гріх, його тяжкі наслідки, коли тебе не долають гріховні пристрасті (чи, принаймні, не помічаєш їх), коли особисто себе відчуваєш викупленим Христовою кров’ю з гріховного полону. Але в цей момент безліч людей перебувають під п’ятою гріха, і дехто з них, на жаль на всі, намагається вибратися з цього гріховного полону. Та що там люди, «всі істоти разом стогнуть і мучаться донині…».

Проте «не тільки вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого» (Рим. 7:22,23). От тільки цей малоприємний момент ми час від часу забуваємо, вважаючи, що в нас, викуплених кров’ю Христовою, нічого поганого в принципі не має і не може статися… Доки реальне, а не нами вигадане життя, витверезить нас. У черговий, і певно, не в останній раз… Що ж робити, щоб уникнути пастки такого самообману?

«Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1Кор. 10:12). А добрим нагадуванням цього біблійного принципу може стати будь-яка допомога ближнім, які потерпають від гріха та його наслідків. Таким чином ми долучимося до Божої справи з преображення світу цього, а також станемо свідками дії Божої благодаті у світі. А це є найкращим щепленням від гордині та самопіднесення.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docБоже щеплення


Ваш коментар:

Попередній запис

Викриття і засудження – 15 відмінностей

Нафан викриває Давида, Юліус фон Каролсфельд Попри те, що зовні практика викриття і засудження дуже близька, ... Читати далі

Наступний запис

Як приймати критику або любов до викриття

«Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних» (Еккл.7:5) Напевно, більшість людей могли б погодитися зі мною, що один ... Читати далі