Про значення і мистецтво викриття

Іоанн Хреститель і фарисеї, Джеймс Тіссо

Викриття – це виявлення і винесення на світло фактів (тобто істинної інформації) про помилки, недоліки, гріхи з метою їх виправлення і недопущення в майбутньому. Викриття, як правило, справа складна і тонка, бо, з одного боку, воно вимагає ясності і конкретності, а з іншого боку, певної делікатності, почуття міри і такту з тим, щоб не образити людину, яку викривають, і бути нею правильно (адекватно) зрозумілим. Крім того, часто викриття пов’язане з певним ризиком зіпсувати стосунки, зашкодити собі, постраждати, особливо якщо сторона, що викривається, сильніша, вища за статусом, могутніша за того, хто викриває. Тому викриття є свого роду мистецтвом, яке ми неабияк забули, якщо мали таке взагалі.

Існує досить поширена думка про те, що викриття застаріло і нині втратило свою актуальність. Ця думка підкріплюється численними фактами невдалих, неефективних викриттів, від яких більше шкоди ніж користі. Що ж, ми частенько дійсно не вміємо ні викривати, ні приймати викриття, забуваючи, що метою викриття є любов, тобто оздоровлення, поліпшення, а часто і полегшення тягаря гріха або помилки. Деякі люди саму любов розуміють як небажання і неможливість спричинити іншій стороні якийсь біль або прикрість, тому і викриття ними відкидаються. Інші люди вважають викриття вірним способом надбання неприємностей, що називається, “собі дорожче”, і відмовляються від викриттів у надії зберегти здорові нерви, спокійне життя і незіпсовані стосунки.

Але, як би то не було, і які б теорії і доктрини про непотрібність викритті не придумували люди, викриття є невід’ємною частиною людських взаємин. У людей завжди є якісь вимоги, очікування, претензії один до одного, як справедливі, так і несправедливі. Також і Бог хоче виправлення наших шляхів, нашого вдосконалення і викриття в цьому процесі грають незамінну нічим роль. Біблія каже нам, що якби ми самі себе судили (тобто виправляли себе відповідно до Божої правди), то не були б судимі Богом. У будь-якому випадку, незалежно від того хто викриває – чи самі ми себе викриваємо, чи викривають нас інші люди чи нас викриває безпосередньо Сам Господь Бог, – викриття виявляють наші недоліки, вимагають їх засудження і виправлення. Адже саме розвиток і вдосконалення припускає виявлення і подолання перешкод, які і є об’єктом (предметом) викриття. Істинній любові, яка за словами апостола Павла “не радіє з неправди, а радіє істині“, завжди властива певна міра вимогливості, що спрямовує нас до вдосконалення. Ця вимогливість є засобом приведення нас у відповідність з Божими нормами, вираженими в Його Законі. Якщо ми ігноруємо ці вимоги, то на нас неминуче чекає Божий Суд. Викриття ж призначені для того, щоб не чекаючи Суду Божого, ми самі виявили недоліки і виправили б їх. У разі виправлення, але не інакше, Божий Суд скасовується.

Серед християн широко поширена помилка про те, що Божа благодать покриває усі наші гріхи, незалежно від того чи виправляємо ми їх чи не виправляємо. Але Біблія конкретно дає відповідь: Христос узяв усі наші гріхи на Себе і нас спокутав від них по нашій вірі в Нього. Іншими словами, якщо ми віруємо в те, що Господь помер за нас як замісна жертва за наші гріхи, і в те, що Він прощає (бере на Себе) наші гріхи, коли ми приносимо їх Йому в покаянні (тобто відвертаючись від гріхів, перестаючи грішити, примиряючись з Ним, з Його вимогами відносно нас) тільки тоді і в цьому випадку ми отримуємо спасіння від наших гріхів. Якщо ж ми не виправляємося і продовжуємо грішити, то наша віра залишається безплідною, а гріхи – не спокуті.

Христос узяв наші гріхи на Себе зовсім не для того, щоб ми продовжували грішити і не мали за це жодного покарання. Христос не потурає нашим гріхам, але допомагає нам від них позбутися. Божа благодать і милість, явлена нам у Христі, дана людям для їх виправлення, а не для скасування Божого суду над беззаконниками. Звичайно, є такі гріхи від яких нелегко позбутися, які вимагають тривалого процесу освячення, боротьби з цими гріхами. І Бог, бачачи нашу боротьбу, дає нам допомогу і сили для неї, бо знає як сильно людська природа спотворена гріхом. Людина зривається, падає і піднімається знову завдяки вірі і допомозі Божій. Але Бог веде її до перемоги над гріхом, а не до угоди з ним. Таких людей, як правило, викривати не треба. Вони самі добре знають свій гріх, їм потрібна тільки допомога в їх боротьбі. Викриття потрібні в тому випадку, коли людина не бачить гріха, який є присутнім в її діях, або ж, коли беззаконник, знаючи що грішить, упивається своєю безкарністю. У цих випадках вірні зобов’язані, спонукувані Святим Духом, викривати гріхи, говорити про Божу правду і про Його суд для грішників. І це є завданням Святого Духа, посланого Христом вірним: “…пошлю Його (Святого Духа) до вас, і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд” (Ін. 16:7-8).

Можна порівняти викриття зі встановленням і оголошенням діагнозу хвороби в медицині. Як лікувати хворобу, не знаючи її діагнозу? Що тоді лікувати? Сучасна медицина широко використовує різні способи діагностики і має низку фахівців, що займаються не лікуванням, але тільки діагностуванням. Так і в Тілі Христовому, у церкві, є служителі, які переважно задіяні Богом у викритті. Їх завданням є виявлення гріха і винесення його на світло (встановлення діагнозу хвороби і повідомлення про нього) для того, щоб усунути його (вилікувати хворобу). Але це зовсім не означає, що викриття доручене тільки їм і тільки вони мають на це право. Ні, викривати може кожна людина, що бачить недоліки, гріхи, і бажає їх виправлення.

У церкві існує нерозуміння значення і ролі викриття, як для життя окремого вірного, так і для усієї общини в цілому. Також існує нерозуміння церквою своєї викривальної ролі (функції) у суспільстві. Часто вірні думають, що їх завданням і обов’язком стосовно світу є тільки проповідь Євангелія і свідоцтво про Божу добрість, любов і милість до грішника. Такий підхід є одностороннім. Бог – є Світло, Яке не лише показує вихід у пітьмі, але і освітлює, виявляє усі гріхи, недоліки, проблеми. Той, хто не розуміє, що він перебуває в пітьмі, не прагнутиме до Світла. Апостол Павло говорить про те, що коли немає закону, що викриває гріх, гріх не зараховується як злочин (Рим. 5:13). Іншими словами, людина може коїти неправду, гріх і навіть не підозрювати і не розуміти того, що вона чинить неправильно. Показати існуючий гріх, виявити його – якраз і є завданням викриття. Біблія говорить про Церкву, про вірних, що вони мають бути сіллю для цього світу. Це означає, що вірні повинні говорити не лише про милість Божу, але і про Божий Суд, що очікує на всякого грішника. А для того, щоб люди знали і бачили, у чому вони грішать, їм треба виявляти вимоги Божі.

Ізраїльські пророки часто викривали свій народ і своїх царів у неправді. Це робив і Іоанн Хреститель, закликаючи людей до покаяння. Він викривав царя Ірода в злочинах. Ісус Христос докоряв містам “у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися” (Мф. 11:20) і передбачав їм Божий Суд. Він викривав лицемірів і законників, кажучи їм дуже жорсткі і навіть страшні речі, називаючи їх розмальованими гробами, пророкуючи для них горе і суд. Неможливо уявити собі нині, щоб церква поводилася з подібними викриттями до можновладців. Хоча, навряд чи з того часу люди стали краще, швидше, навіть гірше. Церква, у своїй більшості, зараз сама потребує викриття в тому, щоб розплющилися її очі на власні беззаконня, такі, наприклад, як сріблолюбство, догоджання можновладцям, пригнічення у своїх колах інакомислення, переслідування викривачів, кар’єризм у середовищі церковних служителів і т. д.

Проте, якщо в общині утискується критика і викриття, то, як правило, така община не викриватиме беззаконня світу. І якщо вірний в общині не судить і не викриває свої власні гріхи, то він, як правило, не бачить гріхів і в общині.

Автор: Олександр Грайцер

Попередній запис

Не забувати найважливішого

Чи потрібно викривати ближніх? – На це запитання, напевно, у багатьох людей думки розділяться діаметрально протилежно: одні казатимуть, що треба ... Читати далі

Наступний запис

Про значення і мистецтво викриття (закінчення)

Що треба знати людині, яка збирається приступити до викриття? Передусім те, що судити треба гріх, а не людину, що коїть ... Читати далі