Основні істини

Сучасна варіація на картину Мікеланджело “Створення Адама”

Господь сказав: «Я ціную тебе вище Себе».

У Біблії представлені основні істини, необхідні людині в її житті. Про ці істини говориться з Книги Буття по Книгу Об’явлення. Одна з таких істин – мати спілкування з людиною і наблизити її до себе. Бог дійсно хоче наблизитися до нас, причому Він хоче цього навіть більше, ніж ми!

Бог дійсно любить нас до заздрощів (див. Як. 4:5). Слово «заздрощі» означає тугу, томління або прагнення. Із самого початку часів це бажання в Ньому було найсильнішим. Після гріхопадіння Адама Бог звернувся до нього не із словами засудження, а із закликом: «Адаме, де ти? Чому ти ховаєшся від Мене?» У цьому заклику чутний крик Божого серця. Давайте ж простежимо Його прагнення до нас упродовж усієї історії людства.

Прапраправнук Адамів

Прапраправнука Адама звали Енох. Я гадаю, що одного разу Енох прийшов до Адама і запитав його про життя в раю. Він хотів знати, що означає в реальності ходити з живим Богом. Ви можете здивуватися тому, що Енох міг спілкуватися зі своїм пра, пра- і так далі дідусем Адамом. От вам відповідь: якщо ви доживете до дев’ятисот тридцяти років, ви зможете розмовляти зі своїми правнуками в четвертому поколінні. Коли Енох народився, Адаму були лише шістсот двадцять два роки.

Біблія каже, що Адаму було шістсот вісімдесят сім років, коли до нього прийшов Енох, якому на той момент було шістдесят п’ять. Ці цифри узяті з Книги Буття, з розповіді про те, як Енох ходив з Богом впродовж трьохсот років, хоча він прожив лише триста шістдесят п’ять років.

«І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок. А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п’ять літ» (Бут. 5:22,23).

Тому можливо, що життя для Еноха повністю змінилося саме у віці шістдесяти п’яти років, коли він отримав з вуст патріарха Адама благословення і почув його тяжкі спогади.

Можу уявити, хоча в мене немає на те письмових підтверджень, що Еноху знадобилося багато років, щоб набратися достатньо сміливості прийти до свого знаменитого предка і запитати його про райський сад, бо Адам не хотів говорити на цю тему. Усі нащадки Адамові знали про це небажання, і Енох змолоду був попереджений, що зачіпати цю тему в розмовах з Адамом не варто.

Єврейські історичні джерела оповідають про пригнічення, яке відчував Адам після того, як їх вигнали з раю. Тяжкість цього почуття була майже нестерпною. У деяких письмових джерелах говориться про те, що Адам з Євою сиділи в темній печері, не в силах поглянути один на одного через сором, який вони відчували. Адам втратив усю свою велич і красу. Одна справа – чути про обіцяння ходіння перед Богом, і зовсім інша втратити відчутну реальність перебування в Його славі. Адам страждав від невимовного почуття втрати, але Енох виявився наполегливим, він узяв древнє оповідання про муки Адамові, змішав його зі своєю вірою і очікуванням. І хоча покоління людей, що народилися, бурмотали про своє розчарування з приводу втрати, яку поніс Адам, Енох прийняв обіцяння: «Я ходитиму з Богом».

Можу уявити собі їх зустріч. Енох увесь тремтів, але його завзяття нарешті запанувало над страхом. Через тремтячі примари поразки він наполегливо йшов вперед на світло, сподіваючись чогось більшого. Для нього Адамова історія була не просто оповіданням про поразку. Вона була одкровенням про найвище бажання Бога ходити з людиною. Цікаво, чи уловив Адам проблиск Енохового полум’я, коли він розповідав йому про ті далекі благословення, які знаходив у пам’яті про життя в райському саду?

Адам плакав, розповідаючи про свій душевний біль: «Еноше, я ходив з Ним… у Його славі. Творець всесвіту, Творець усього, що ти бачиш, йшов поряд зі мною! Він ділився зі мною глибинною мудрістю Своїх задумів, Він розповідав, як розставив і встановив зірки у всесвіті Своїми Руками. Цими самими руками Він створив мене, а потім тримав мене за руку. Він називав кожну зірку по імені і встановив їх як знамення зміни пір року і для навігаторів. Він показав мені, як урівноважив землю за допомогою гравітації і електромагнітних хвиль і створив досконалий клімат. Він поділився зі мною таємницею насіння і розповів, як воно дає життя за родом своїм, як навесні воно поглинає воду з джерел у глибині землі, які Він заздалегідь помістив в її надрах. Еноше, Він довірив мені дати імена усім звірам – більше п’яти мільярдів! Ми разом обговорювали ці імена, але останнє рішення Він завжди залишав за мною!»

Чим більше Адам говорив, тим більше бажання відчував Енох, нарешті, це бажання охопило його повністю. Він повинен ходити з Богом, як Адам колись! Він бажав цього усім своїм серцем! Енох успадкував навіть те, чого не було в Адама. Прах Адамів повернувся в землю, з якої він був узятий. Буття каже нам, що «ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог» (Бут. 5:24). Він покинув цю землю, не побачивши смерті.

За життя Енох був великим пророком. Він пророкував про свій час і пророкував для нашого. Він говорив про обманщиків, які з’являться в останні дні в Церкві і поводитимуться так, немов вони врятовані по благодаті, а усіх згодом чекає суд (див. Юд. 1-15). Він мав видіння про суд Божий і за тисячі років до народження Спасителя від Діви оголосив про друге пришестя Господнє.

Але чому Бог забрав його, коли йому було триста шістдесят п’ять років? Можливо, через велике пророче служіння? Ні. Він був узятий на небо, бо «ходив із Богом» і, як про це сказано в Посланні до Євреїв, «Богові він догодив» (Євр. 11:5).

Зрозумійте мене правильно, Його ходіння з Богом призвело до сильного і могутнього служіння, але він догодив Богові саме своїм палким бажанням близько знати Бога. Він торкнувся пристрасного бажання в серці Божому, бажання мати близьке спілкування з людиною, бо саме таке спілкування хоче Господь мати з нами.

Попередній запис

Повернути вбік

Покликання Мойсея Нещодавно я їхав у справах машиною, і раптом Святий Дух звернувся до мого серця: ... Читати далі

Наступний запис

Боже серце закликає крізь віки

Драбина Якова, Франс Франкен Молодший Саме про це Боже серце закликає крізь віки. Він хоче набути ... Читати далі