Навіщо старатися?

Клайв Л’юїс писав: «Створюється враження, що Бог ніколи Сам не робить того, що може передоручити Своїм творінням. Він заповідав нам повільно і невпевнено робити те, що Сам міг би зробити миттєво і безпомилково». Яскравий приклад тому – Церква Ісуса Христа. Їй Бог доручив бути втіленням Божої присутності у світі. Усі наші зусилля – це лише спроби виконати Боже доручення.

Кожен батько знає, як ризиковано давати доручення дітям; при цьому переживаєш і радість, і тривогу. Дитина робить перші кроки. Спочатку вона тримається за руку батька, потім відпускає її, потім падає і насилу знову встає на ноги, щоб зробити наступну спробу. Іншого способу навчитися ходити, на жаль, немає.

Поза сумнівом, церква не завжди виконує свої завдання, припускається серйозних помилок. І усе тому, що її складають люди, «позбавлені слави Божої». Але Бог пішов на такий ризик. Кожен, хто, ставши членом церкви, чекає знайти в ній досконалість, не розуміє, що таке ризик або що таке людина. Так і романтик у результаті дізнається, що шлюб – це тільки початок, а зовсім не кінець боротьби за любов. Нехай же і кожен християнин зрозуміє: церква – це тільки початок.

Ігор Стравінський якось написав твір, в якому була дуже складна партія скрипки. Після декількох тижнів репетицій соліст підійшов до Стравінського і сказав, що не в силах її зіграти. Він старався як міг, але партія виявилася занадто хитромудрою, просто неможливою для виконання. Стравінський відповів: «Я розумію. Від вас мені потрібен лише звук скрипки, що намагається виконати цю партію». Щось подібне, ймовірно, уявляв Собі і Бог, замишляючи інститут церкви.

Священикові Ерлу Палмеру не раз доводилося захищати церкву від нападок критиків, які стверджували, що в церкві повно лицемірів, що церкву переслідують невдачі, що сучасна церква не схожа на новозавітну. Палмер відповідав так:

– Коли шкільний оркестр намагається зіграти Дев’яту симфонію Бетховена, результат завжди огидний. Я не здивуюся, якщо під час кожного такого виконання старий Людвіг перевертається в труні, незважаючи на свою глухоту. Ви запитаєте: «Навіщо ж старатися? Навіщо накладати на бідних дітей непосильний тягар виконання безсмертної Бетховенської симфонії?» Адже чиказький симфонічний оркестр не здатен виконати її ідеально!

Чиказький симфонічний оркестр

Відповім так: завдяки грі шкільного оркестру деякі слухачі в перший і єдиний раз у житті дізнаються, що Бетховен написав велику Дев’яту симфонію. Їх гра далека від досконалості, проте для когось вона буде єдиним шансом почути бетховенський шедевр.

Всякий раз, коли я починаю відчувати на богослужінні невдоволення церквою, мені згадується порівняння Ерла Палмера. Можливо, нам ніколи не вдасться зіграти свою партію так, як написав її Великий Композитор. Але тільки завдяки нашому недосконалому виконанню хоч хтось на землі зможе почути ці звуки.

Попередній запис

Зранений цілитель (закінчення)

4) На кого я працюю? Якщо на це питання ви інстинктивно відповідаєте: «На священика, на церкву, на місію», то вам ... Читати далі

Наступний запис

Перший у світі хоспис створила закохана людина

Більше 50 років тому відкрився перший у світі хоспис. Філософія сучасного хосписного руху народилася з розмов двох закоханих. [caption id="attachment_18969" ... Читати далі