Що таке засудження

Блудниця перед Христом. Ісак Аскназій

Що таке засудження згідно Біблії? Хороша відповідь на це запитання наводиться в коментарі до Нагорної проповіді, книзі “Правила щасливого життя” (розділ “Не судити, але наставити”):

“Прагнення людей заслужити на спасіння власними силами неминуче призведе їх до того, що вони, щоб захистити себе від гріха, почнуть вводити власні, людські заповіді, бачачи, що самі по собі не в змозі виконати закону, вони оточують себе правилами і приписами, які змушують їх до послуху. Проте через це їх думки відволікаються від Бога і сконцентровуються на власному “я”; у серці любов до Бога заглушається, а разом з нею і всяке добре почуття до ближнього. Система людських вигадок з численними правилами і вимогами неминуче приведе її прибічників до того, що вони строго засуджуватимуть усіх, хто не виконує цих правил; егоїзм і дріб’язкова критика заглушать у душі всі кращі, благородніші почуття і будуть спонукати людей до самолюбного засудження і дріб’язкового висліджування.

До цього класу людей належали фарисеї; їх численні обряди і складне богослужіння не приводили їх до упокорювання і усвідомлення власного безсилля; їх серця не наповнювалися вдячністю до Бога за надані їм переваги; навпаки, вони стали зарозумілими, і предметом їх розмови були їх власне “я”, їх почуття, знання, дії і переживання, – усе, пов’язане тільки з їх особою. Їх власна точка зору служила їм мірилом для засудження інших; переконані власною праведністю, вони ставали суддями інших, критикуючи і засуджуючи дії і вчинки своїх ближніх.

У народі переважно помічався той же дух; кожен вважав своїм правом втручатися в справи, що стосуються совісті другого. Вказуючи на цей дух, що панував усюди, Христос сказав: “Не судіть, щоб і вас не судили” (Мф. 7:1). Це означає: не ставте себе в приклад для ближніх, не робіть вашу власну думку, ваші погляди, ваш виклад Св. Писання обов’язковим для інших і не засуджуйте їх у своєму серці, якщо вони не відповідають вашому ідеалу. Не критикуйте інших, не засуджуйте їх наміри та вчинки.

Не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога” (1Кор. 4:5). Ми ніколи не можемо знати того, що приховано в серці ближнього і, усвідомлюючи свою власну гріховність, не можемо судити інших, оскільки ми самі не без гріха. Смертні люди можуть судити тільки по зовнішності; один Господь, Якому відомі всі таємні помисли і наміри, із співчуттям і ніжністю підходить до кожної душі і може вірно судити про кожен вчинок.

Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти‚ що судиш” (Рим. 2:1). Ті, хто критикує і осуджує інших, звинувачують самих себе. Засуджуючи інших, вони самі собі ухвалюють вирок, і Господь визнає цей вирок справедливим. Сам вираз: “судячи іншого, робиш те саме” вказує на тяжкість гріха того, хто засуджує і критикує інших. Ісус каже: “Чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?” (Мф. 7:3)

Його слова являють нам людину, яка швидко знаходить помилки в інших. Коли вона думає, що знайшла пляму в житті чи характері свого ближнього, вона квапиться оповістити про це всіх. Ісус каже, якщо порівняти цю рису вдачі, яка виявляється у вчинках негідних Христа, то вона виглядає подібно до колоди порівняно зі скалкою. Брак любові і лагідності є причиною того, що люди часто роблять з мухи слона.

Той, хто служачи Христу, ніколи не відчував почуття повного розкаяння, не може виявити у своєму житті милосердя і всепрощаючої любові Спасителя. Він хибно сприймає лагідний і велелюбний дух Євангелія Христового і ображає дорогі душі, за які помер Христос. З наведеного Ісусом прикладу ясно: той, хто любить засуджувати, винен у більшому гріху, ніж той, кого він засуджує; він не лише коїть рівний гріх, але додає до нього ще зарозумілість і осуд.

У Христі ми маємо єдиний приклад ідеального характеру, і кожен, хто ставить себе в приклад для іншого, стає на місце Христа; і так як Отець віддав увесь суд Синові (Ін. 5:22), то кожен, хто дозволяє собі судити вчинки і помисли інших, привласнює собі права виключно надані Синові Божому. Люди, які бажають бути суддями і критиками, стають на бік антихриста, про якого сказано: “Противиться і звеличується над усім, що зветься Богом‚ або святинею, так що в храмі Божому сяде він, як Бог, і за Бога себе видаватиме” (2Сол. 2:4).

Суворий і непримиренний дух критики, властивий фарисеям, є гріхом, який спричиняє за собою найгірші наслідки. Там, де в релігійному житті відсутня любов, там немає і Христа, немає Його світлої присутності, і жодна невтомна старанність не може замінити любові. Хто має дивну здатність знаходити помилки інших, до такої людини Ісус звертається зі словами: “Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого“. Хто сам у чомусь винен, той перший підозрює в тому ж іншого, і, засуджуючи його, прагне приховати і простити гріх власного серця. Згрішивши, люди пізнали зло, і щойно наші прабатьки скоїли перший злочин, вони відразу почали звинувачувати в ньому один одного. Це і сьогодні властиве людській природі, не підпорядкованій дії благодаті Христової.

Коли люди живлять у собі цей дух взаємного звинувачення, то вони не обмежуються особистим викриттям і вказівкою на помилку, здійснену їх ближнім, але в разі безуспішного застосування інших засобів не зупиняються і перед насильством, щоб змусити ближнього чинити так, як вони вважають правильним. Усіма силами вони прагнуть змусити своїх ближніх стати на їх точку зору. Це робили юдеї за часів Христа, і те ж саме робила церква, коли позбувалася благодаті Христової. Загубивши силу Божественної любові, вона користувалася послугами державної влади для того, щоб добитися визнання своїх догматів і свого віровчення. У цьому джерело всіх законів, колись виданих для захисту релігії, і тут же прихована причина всіх гонінь за віру, починаючи від днів Авеля і до наших днів. Христос не зганяє людей в одне місце, але Він привертає їх до Себе: єдина сила, що використовується Ним, є сила любові. Коли релігійна організація чи церква шукає підтримки влади, то ясно, що їй бракує сили Христової і любові Божої.

Корінь цього зла прихований у кожному окремому членові церкви, отже, з них і має початися зцілення. Ісус радить тому, хто звинувачує, раніше “вийняти колоду з власного ока”, відмовитися від духу засудження, зізнатися у власних гріхах і залишити їх і потім вже зайнятися виправленням ближнього. Він каже: “Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий” (Лк. 6:43). Дух засудження, що живиться в душі людини, є не що інше, як поганий плід, і свідчить про те, що все дерево погане. Марно уявляти, що ти з власною праведністю досить хороший; щоб бути здатним виправляти інших, потрібна повна зміна власної душі і серця, “від повноти бо серця говорять уста” (Мф. 12:34).

Коли якась душа перебуває в критичному становищі і ви прагнете порадою і умовлянням допомогти їй, то ваші добрі слова лише настільки матимуть вплив, наскільки вони відповідають вашому доброму прикладу. Раніше необхідно самому бути добрим, щоб бути в змозі зробити щось добре; не можна здійснити перетворюючого впливу на іншого, якщо власне серце не змириться, не очиститься і не стане лагідним благодаттю Христовою. Якщо у вас вже сталася ця зміна, то жити для благословення інших стане для вас настільки природним явищем (властивим вашій новій природі), як властиво трояндовому кущу приносити пахучі квіти чи виноградній лозі – солодкі ягоди.

Якщо Христос буде вашим “сподіванням слави”, то у вас більше не буде бажання стежити за іншими, щоб знайти в них хиби; замість того, щоб звинувачувати чи засуджувати, ваше прагнення буде спрямоване до того, щоб допомагати, благословляти і рятувати. Зустрічаючи тих, хто заблукав і помиляється, ви пам’ятатимете слова: “Браття! Якщо і впаде людина в якийсь гріх, ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідности, пильнуючи кожний себе, щоб і ти не був спокушений” (Гал. 6:1). Ви згадаєте про свої власні помилки, згадаєте, як важко вам було знову вступити на залишений вами шлях істини. Ви не штовхнете свого брата в ще більшу пітьму, але зустрінете його із щирим співчуттям, попереджаючи про небезпеку, що загрожує йому.

Хто часто дивиться на голгофський хрест і ясно уявляє собі, що його гріхи привели Спасителя на цей хрест, той ніколи не намагатиметься порівняти свою провину з провиною свого ближнього. Така людина ніколи не стане суддею свого ближнього, звинувачуючи його в гріхах. Хто дійсно живе під покровом голгофського хреста, той не може мати духу засудження і самопіднесення.

Тільки тоді, коли ви відчуваєте, що готові відректися від власного “я” і пожертвувати власним життям заради спасіння заблукалого брата, тільки тоді ви дійсно вийняли колоду з власного ока і сталі здатними допомогти своєму ближньому; тоді ви можете наблизитися і доторкнутися до його серця. Ще ніколи не траплялося, щоб хтось докорами і осудом був врятований і виведений зі своєї хиби; але дуже часто траплялося, що завдяки цьому люди йшли далі від Христа і назавжди закривали свої серця для кращих намірів. Тільки лагідний дух і упокорене серце може врятувати того, хто заблукав, і покрити безліч гріхів. Одкровення Христове в нашому характері здійснить преображаючу дію на всіх, хто оточує нас. Дайте Христу можливість постійно мешкати у вас, і Він виявить через вас творчу силу Свого слова, Свій тихий, лагідний, але могутній вплив, щоб перетворити інших в образ, подібний до прекрасного образу Господа, Бога нашого”.

Якщо Ви бачите відкритий гріх, що коїться братом або сестрою по вірі, то Ви повинні підійти і викрити його (Мф. 18:15). Якщо у Вас немає можливості викрити ближнього, або якщо Ви не готові викрити ближнього в дусі любові, то Вам слід молитися за нього (1Ін. 5:16).

За будь-яких обставин докір слід висловлювати в дусі любові. Тоді наші слова преображатимуть людину. Христос Своїм Святим Духом наділить вас силою і владою. Це Його робота.

Підготував: Олександр Дулгер

Попередній запис

Неприємна правда

Якщо спитатися пересічного обивателя, чи хороша він людина, більш за все, ви почуєте ствердну відповідь. Можливо, хтось зауважить, що має ... Читати далі

Наступний запис

«Не судіть, щоб і вас не судили»

Цю фразу, напевно, кожному доводилося чути. Навіть люди, далекі від Біблії, вживають її, коли їм хтось каже про їх хиби. ... Читати далі