Не судіть

Нагорна проповідь, Жан-Батист де Шампень

Прочитаємо вірші 1-2: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам».

Це слово часто використовують неправильно. Наприклад, хтось скаже тобі, що ти неправильно чиниш, а ти йому у відповідь: Ісус казав не судити! Це неправильне використання, і в Біблії багато тому підтверджень. Навпаки, у нас є обов’язок виправляти одне одного. Тому нам треба розібратися, про що саме каже Ісус.

Слово судити, яке тут вжито, по-еллінськи звучить як κρίνω і означає розмірковувати і відрізняти, вибирати. Фактично, це слово говорить про критичне мислення. Складається враження, що Ісус забороняє думати і робити висновки. В епоху торжества гуманізму створився такий міф, що віра є протилежністю розуму, а віруючі – розумово неповноцінні люди. А як же тоді з великим списком місць Біблії, які закликають думати, розмірковувати, оновлюватися розумом, робити висновки і діяти згідно зроблених висновків? Невже ці місця Писання суперечать тому, що ми прочитали щойно? Коли ми бачимо видиме протиріччя, треба перевірити, чи правильно ми зрозуміли контекст. Заклик не судити, виявляється, теж стоїть у контексті, який вимагає від нас міркувати, розділяти і вибирати. Так, з 6-го вірша нам говориться розрізняти, хто пес чи свиня. Досить таки серйозне судження, чи не так?

Щоб розв’язати це протиріччя, давайте подивимося на саму суть мислення, як Божого творіння. Коли Бог створив першу людину, Адама, Він дав йому завдання: «Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй. І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього» (Бут. 2:19,20).

Це було завдання, яке вимагало досліджень, глибокого аналізу, щоб назвати тварин тими словами, які відображатимуть їх сутність. Наприклад, Адам повинен був визначити, відкинути альтернативні політкоректні думки і чітко заявити, що слон – точно не пташка і не риба. І трохи далі Адам судить не тільки тварин, а й людей, точніше людину: «І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка» (Бут. 2:23).

Це було сказано про Єву, яка на той час складала всю решту людства. І Бог ставився до цього зі схваленням. Він створив людину здатною мислити, аналізувати і відділяти мух від котлет. Але вже у наступному розділі ми бачимо інший стиль мислення, який привів до великих проблем. Прийшов сатана і схилив людину зробити одну дуже небезпечну і шкідливу річ. Яку? З’їсти заборонений плід? Ні. Все значно серйозніше. Коли Єва розповіла йому, що плід заборонено, бо від нього можна вмерти, сатана запропонував їй думати по-іншому, мати власну думку, яка не залежить від Бога: «І сказав змій жінці: ні, не вмрете, але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло» (Бут. 3:4,5).

Сатана запропонував їй стати як бог, щоб самій, без участі Бога, вирішувати, що правильно, а що неправильно. А чому ні? Ти ж здатна думати, тому ти повинна мати власну думку! Чому тобі самій і не придумати, що добро, а що зло? Здається, що це має спрацювати. Але це не так.

Багато з нас користується смартфонами. За їх допомогою ми отримуємо масу інформації. Ми можемо читати Вікіпедію, знайти маршрут на мапі, знайти той товар, що нас цікавить, і навіть оплатити його. А знаєте, як це все відбувається? Нехай, вам потрібна якась інформація. Смартфон, який є по своїй суті комп’ютером, зв’язується через Інтернет з іншими, потужними комп’ютерами, що стоять у великих датацентрах і містять потрібні відомості. Отримавши інформацію від них, він може намалювати мапу, показати рецепт м’яса під кабачками чи список аптек, у яких зараз є саме ті ліки, без яких ви помрете. Або він може зв’язатися з комп’ютером у банку, перевірити стан вашого рахунку і показати, чи вистачить у вас грошей на покупку. А що буде, якщо смартфон перестане питати інформацію через інтернет і почне виробляти її сам? Він же теж комп’ютер, і може писати тексти і малювати схеми і картинки. Сучасні восьми- чи й десятиядерні смартфони можуть ого-го скільки! Чи будете ви користуватися послугами такого телефону? Адже він, на відміну від банку, може завжди вам говорити, що грошей у вас достатньо. Чи ж не приємна новина? Чи захочете ви придбати собі за допомогою цього смартфона квитки на поїзд? Якщо придбаєте, то вас чекатиме серйозна проблема вже на вокзалі. Те, що думка є своєю власною, не дає їй цінності. Думка цінна, лише коли вона правильна, своя вона чи ні. І коли людина стала сама, без участі Бога робити висновки, її висновки стали неправильними. Навіть якщо інколи вони випадково співпадали з правильними, джерело цієї інформації повністю некомпетентне. Ось що каже послання до Римлян: «А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце; називаючи себе мудрими, збожеволіли…» (Рим. 1:21,22).

Людина, що ставить своє судження вище Божого, нікчемніє думками. Це не значить, що в неї низький ІQ, вона може бути генієм, професором чи винахідником. Стоядерний мозок. Але критерієм її мислення є вона сама. Небесний інтернет у неї відрізаний. Кожне судження про Бога, про події, про людей чи про самого себе, зроблене без визнання Божого авторитету і без Його любові, буде хибним.

«…А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові – чинити неподобства» (Рим. 1:28)

Дуже потужний розум, але перевернений. А перевернений розум веде зрештою до перевернених вчинків. Розум, який не визнає Бога – це те поширене явище, яке Біблія називає “цим світом”. Тому Біблія говорить нам про те, що наш розум має бути зміненим: «Не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена» (Рим. 12:2)

Нам треба підключити свій розумний мозок до Божого слова і оновлювати своє мислення згідно нього. Це як підключити наш смартфон до інтернету, та ще й регулярно оновлювати на ньому програмне забезпечення. Тоді він все показуватиме як слід. Це не обмежує, а нескінченно розширює наші здібності. Ісус, ставши людиною, показав нам приклад такого життя. Він постійно цитував Писання і завжди молився, щоб Його судження виходили не від Його людського розуму, а від небесного Батька. І тому Його судження були правильними. В Євангелії від Івана Він каже: «А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав… Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові» (Ін. 8:16,26).

Коли Ісус виносив судження про людей, Він судив точно: «Але Сам Ісус не ввіряв Себе їм, бо знав усіх; і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині» (Ін. 2:24,25).

Про віруючих Біблія говорить так: «Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити» (1Кор. 2:15).

Духовна людина – значить людина, яка живе, підпорядковуючи свої судження Богу. То є нелегка справа, і Апостол Павло вживає військові терміни, коли говорить про такий процес переміни свідомості.

«Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий помисел на послух Христу» (2Кор. 10:4,5).

Таким чином, ми повинні міркувати і судити, але тільки впокорившись слову Бога і Святому Духові, Який діє в нас. Нам треба знати Біблію настільки добре, щоб вона вела наші думки і наші вчинки в практичних ситуаціях. Ісус казав: «…Не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:20,21). Тобто, Боже царство починається з Божого царювання у наших думках.

І далі Ісус говорить про те, для чого треба використовувати наш ясний розум. Прочитаємо вірші 3-5: «І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого».

За матеріалами сайту http://ubf.org.ua

Попередній запис

Вийняти колоду

Людина – мінлива істота, рідко коли, окрім, звичайно, незначної частини щасливців, вона буває повністю чимось задоволена. І навіть, якщо подібне ... Читати далі

Наступний запис

Не судіть, але допомагайте

Люди релігійні дуже люблять судити. Ефект Даннінга-Крюгера: якщо я трохи щось знаю, я вважаю себе в тому спеціалістом. Я можу ... Читати далі