Якщо ми серйозно ставимося до твердження самої Біблії, мовби вона є рупором, за допомогою якого Бог промовляє божественне живе слово, треба прийняти, що Бог через Святе Письмо здатний говорити в нашій теперішній життєвій ситуації. Тому ми повинні не тільки прагнути збагнути, що означали слова Святого Письма в період їх написання, а й з’ясовувати їх значення для сьогодення. Екзегеза тоді по-справжньому вірна властивому задуму біблійних текстів, коли намагається пов’язати виражене в них послання з досвідом віри в нашому сучасному світі: «екзегети ніколи не повинні забувати, що те, що вони інтерпретують, с Божим словом. Їхнє не зводиться до визначення джерел, окреслення форм чи пояснення літературних процесів. Їхня праця досягає своєї мети лише тоді, коли висвітлює значення біблійного тексту як Божого Слова в сьогоденні».
Існує очевидний зв’язок між інкультурацією та актуалізацією. Інкультурація пристосовує біблійний текст до інших культурних обставин; актуалізація ж – до іншого часового періоду. По суті, літургійна проповідь є прикладом актуалізації, однак остання так само наявна всюди, де Боже слово роблять живим, діяльним та безпосередньо дарують конкретним слухачам: у літургійних читаннях та lectio divina (благочестивому, духовному та медитативному читанні), у проповіді, катехизі та Євангелізації. Отож Біблія й таїнства є привілейованими засобами, якими Бог у кожну епоху послуговується для розбудови Церкви.
Тлумачення сучасного значення Святого Письма має розпочинатися з ретельного визначення дослівного змісту. Це попереднє завдання є доконечним, тому що ми не можемо говорити про актуалізацію, не усвідомивши відстані між двома часовими моментами: перший відповідає культурно-історичній ситуації біблійного тексту, а другий – часові та місцю інтерпретатора. Справді, це усвідомлення відстані спонукає до актуалізації, адже допомагає прояснити такий аспект: біблійні тексти постали як відповідь на обставини минулого та були написані мовою, зумовленою часом їх виникнення. Отже, перед тлумачем – два протилежні полюси, і його завдання – подолати історичну віддаль.
Усвідомлення відстані, яка існує між біблійною пам’яткою та сучасною ситуацією, викликає діялектичний рух від одного полюсу до іншого. Цей рух починається із зосередження нашої уваги на історичному аналізі того, що означав біблійний текст для свого автора, коли той його писав. Тоді ми повертаємось до нашого часу і стараємося виразити наше розуміння тексту в доречний для сьогодення спосіб. Тут варто визнати, що від біблійних часів і культур нас відокремлюють численні перешкоди, і було б нечесно применшувати інтелектуальні труднощі, з якими ми стикаємося, намагаючись читати Біблію. Отже, треба поставити ключове питання: як сучасний тлумач може донести настільки давні, чужі, а інколи такі незіставні з іншими біблійні тексти придатним для сучасної авдиторії способом.
Папська біблійна комісія пропонує низку порад щодо актуалізації. Після встановлення дослівного значення певного тексту наступним кроком має стати слухання слова в контексті чиєїсь конкретної ситуації. Відтак актуалізація, що випливає з віри в межах Церкви, потребує визначення тих аспектів сучасної ситуації, на яких наголошує чи які ставить під сумнів біблійний текст. У такий спосіб спільнота віри з повноти змісту біблійного тексту зможе видобути елементи, здатні прояснити теперішню ситуацію у світлі Божої волі в Христі, котра спасає та чинить суд.
Актуалізація виникає з віри Церкви, яка приймає Біблію як Боже послання і до себе, і до цілого світу. На відміну від строгого історико-критичного підходу, вона вимагає віри та стосується насамперед богословського значення біблійної вістки. Святе Письмо є водночас голосом минулого і сьогодення. Його послання виражене людськими словами у формах, які неминуче залежать від культури, втім, у словах пророків та апостолів чутно відгомін голосу Святого Духа, котрий звіщає нам сьогодні правду, яку Бог для нашого спасення захотів помістити у Святому Письмі. Вірні мають свідомо брати на себе сміливість актуалізації християнської вістки, пам’ятаючи, що лише таким чином віра може зберегти свою чистоту.
