Глава 8

8:1-6. Сьома печать означає початок лих, які по сути, є розширеним відтворенням семи древніх єгипетських кар. Сім ангелів – це ті ангели, про яких згадано в Книзі Товита і які є наче Господньою свитою в небі і водночас це сім ангелів, які фігурують на початку Об’явлення.

На небі настає німа тиша – ознака наближення грози. Патмоський провидець, перебуваючи на скалах цього острова, очевидно, не раз міг спостерігати, як затихає море, як важким і непорушним стає повітря. Всі жителі Середземномор’я знали, що таке затишшя буває перед бурею. Воно нагадує нам ту тишу, в якій прийшов Господь, коли явився пророку Іллі після громів і блискавок. Наближається Бог. Перед Ним сурмлять сурми, сповіщаючи суд, сурми, які звучали на Сінаї. Молитва святих, як дим кадильний перед Господом, що здіймається до неба і впливає на світ. (Ми це знаємо, не даремно говорять про трьох праведників, на яких тримається світ.) Ось кадильниця з вогнем повержена на землю, і голоси, і громи, і блискавиці, і землетрус… Настає момент зустрічі Божої правди з людською неправдою. Сім сурем сповіщають сім покарань.

8:7-9. Як я вже казав, ці страшні знамення, ці грізні події, що настають за звуками сурем, Іван зображає за допомогою древніх образів оповіді про кари єгипетські. Кари єгипетські – це картина зла, яке посіяла людина, воно спадає на неї у вигляді відплати. Єгиптяни обожнювали повітря, землю, тварин, і ось усі ці стихії, яким вони поклонялися, обертаються проти них. Згущується темрява над Єгиптом, нападають комахи, випадає град з вогнем і кров’ю, тобто всі стихії неначе повстають проти людини, бо вона їх обожнила.

Усі лиха, пов’язані з першою сурмою, взяті з Книги Виходу, де йдеться про град, загибель дерев, тварин тощо (див. Вих. 9:23-25). Та й сенс той самий: людство сіє зло і його ж пожинає. Зло, що його сотворили люди, приходить до них як відплата. Але в цій трагедії беруть участь і демонічні сили.

Образ великої гори, розпаленої вогнем, деякі тлумачі пояснюють як образ, навіяний Іванові геологічними катастрофами, які тоді потрясали середземноморським світом: вивергалися вулкани, руйнувалися цілі острови.

Але таке тлумачення не має великого сенсу. Щоб глибше проникнути в зміст тексту, треба зрозуміти систему символів, що була властива літературі того часу: «Гора, розпалена огнем», – це образ ангела, який дуже часто повторюється в Книзі Еноха, яка постала приблизно за сто років до Христового Різдва і яка сповнена яскравими, страхітливими космічними символами.

8:10-11. Книга апостола Івана намагається так само, як і Книга Еноха, розповісти про драматичну боротьбу демонічних сил проти правди Божої. Ангели, головним чином упалі, зображені там у вигляді палаючих гір і гігантських вогняних світил у небі – зірок, «зір». Упалі зірки, що спустилися в надра землі, – символ певної демонічної духовної істоти, ймовірно, сатани. У Євангелії падіння сатани в космічній битві зображене тими ж барвами: «Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка» (Лк. 10:18). Розв’язання сатанинських сил на землі приводить до того, що лиха, ці нові кари єгипетські, у цьому разі вже кари всесвітні, продовжують посилюватися.

8:12. «…Третину сонця, і третину місяця, і третину зір», – це образи, які не можна сприймати буквально, бо вони передають щось таке, що навіть у думках неможливо уявити. Це символи, які говорять про те, що у Всесвіті гине не лише людина, а гине й природа, хоча не повністю. Відплата нищить не все – якась частина завжди залишається, при чому більша частина: дві треті лишаються, одна третя гине.

8:13. […] Апостол писав цю книгу, сидячи на березі, і перед його внутрішнім зором проносилися видіння, які, можливо, викликали якісь образи, що з’являлися перед його тілесним поглядом. Коли він побачив орла, що летить над прірвою і кричить: «горе, горе, горе!» (грецькою «уай, уай, уай!», що подібне на крик птаха, як українською «ой-йо-йой!»), то цей клекіт птахи, що летить серед піни і бризків побіля берега моря, міг викликати внутрішнє видиво.

Є й інше розуміння: йдеться про орла чи про шуліку як про символ погибелі. Христос каже: «Бо де труп, там зберуться орли» (Мт. 24:28). Це стара приказка. Там, де лежить мрець, завжди збираються стерв’ятники. Коли спускається стерв’ятник, це означає, що тут погибель. Поява орла на горизонті означає те ж саме. Він кричить: «уай, уай, уай!» – «горе, горе, горе!». Чи пам’ятаєте слова з пророка Ісаї (див. Іс. 5:8-22) і з інших пророків про звуки сурми, про Йосафатову долину[1] (див. Йоіл 3:2). Як колись сурма скликала людей до бою, так і сурма в Йосафатовій долині скликає людей на суд, означає початок суду.


[1] Йосафатова долина – назва місцевости біля Єрусалиму (Кедрон-долина), де Бог має судити народи.

Попередній запис

Глава 7

7:1-3. Чотири ангели – це образ, запозичений із Книги пророка Захарії, де оповідається про чотирьох ангелів, що стоять біля престолу ... Читати далі

Наступний запис

Глава 9

9:1-2. Тут знову образ зірки, що постає з духовного світу (див. коментар до Об. 8:10). В апокаліптичній літературі палаючі зірки ... Читати далі