Як стати кращим?

Отже, у попередніх дописах ми з’ясували, що справжнє упокорення – це зовсім не благочестива поведінка чи намагання дружити за будь-яку ціну з оточуючим світом, упокорення – це підпорядкування своєї волі, думок, життєвих орієнтирів Божій волі, що, ясна річ, має на увазі особисті стосунки з Творцем. Стосунки, які в принципі неможливі без віри в особистісного Творця, так що атеїст чи послідовник усіляких східних релігійних культів, що відкидають особистісного Творця, у принципі не може бути по-справжньому упокореною людиною.

Здавалося б, цілком очевидна річ, про яку начебто і згадувати не варто, проте так може здатися лише на першій погляд. Той, факт, що без свідомого і добровільного (ці аспекти теж надзвичайно важливі) підпорядкування власної волі Творцю, людина не може бути по-справжньому упокореною, докорінно спростовує заяви атеїстів, послідовників східних релігійних культів, що можна без віри в особистісного Творця досягти упокорення, а разом з цим стати кращою людиною.

Бо лише підпорядкування себе волі Божій, що, як ми з’ясували, і є упокоренням, відкриває людині потік благодаті Божої, завдяки якій людина здатна на преображення себе і  власного життя: «тому й сказано: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать”» (Як. 4:6). Без благодаті Божої людина на докорінні зміни самої себе в принципі не здатна, «тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23). А про яку Божу благодать може йти мова, якщо людина свідомо відкидає Бога як Особу, підміняючи Його якимись енергіями, «променями» з космосу, незрозумілим Абсолютом та подібною маячнею?

Отже, немає віри, немає особистісних стосунків з Господом, немає упокорення перед Його благою волею – не буде Божої благодаті, а разом з нею і реального преображення людини. У такому випадку може бути лише імітація, заміна одних пристрастей, душевних і тілесних вад іншими. Можливо, менш явними, проте в підсумку не менш руйнівними. Загалом виходить для когось досить «безрадісна» картина – без допомоги Господньої люди не здатні хоч на щось добре…

І такі «песимісти» будуть праві, адже: «Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів» (Як. 1:17). Просто Господь милостивий і ніколи не забуває про Своє улюблене творіння, – людину, – тому і дбає про неї, до пори, до часу не виказуючи Себе. Як про це і повідомив належного часу апостол Павло афінським слухачам: «Бог‚ що створив світ і все, що в ньому, Він‚ будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь мав би потребу, Сам даючи усьому життя і дихання‚ і все. Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування, щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас: бо ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо» (Діян. 17:24-28).

«Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (2Кор. 6:2), – як напише згодом Павло коринфським християнам. Ці ж слова можна адресувати всім людям, які почули Благу звістку, але ще й не прийняли Ісуса Христа як особистого Господа і Спасителя. Лише упокорившись перед Ісусом, лише прийнявши Його дар спасіння, будь-хто відкриває для себе Божій дар благодаті, який допоможе йому стати кращим. Звісно, якщо це цікаве йому.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЯк стати кращим?


Ваш коментар:

Попередній запис

Упокорення: як йому навчитися

Цій рисі неможливо навчитися, якщо не розуміти її суті. Упокорення нерідко плутають з баранячою стадністю в суспільстві, тихою поведінкою, просто ... Читати далі

Наступний запис

10 цитат про упокорення

Проповідь Біллі Грема У Біблії написано, що «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать». Чому Бог ... Читати далі