Коли ж, Боже, коли?

Звичайно, усім нам хочеться, щоб наші бажання і мрії утілювалися в життя, і частенько нам би так хотілося, щоб вони здійснювалися негайно. Якщо виконання наших бажань і планів затягується, ми починаємо проявляти нетерпіння: “Коли ж, Боже, коли?” – запитуємо ми Його раз у раз, тим самим проявляючи не лише нетерпіння, але і недовіру. Нам слід навчитися довіряти Богові і перестати нескінченно ставити це питання “коли?”

Якщо з вашого життя зникли радість і мир, значить, ви не довіряєте Богові. Якщо ви відчуваєте, що вибилися з сил, значить, ви не довіряєте Богові. Потреба постійно бути в курсі всього, що відбувається, може зашкодити вашому християнському життю. Не завжди є корисним знати про все, а часом знання може спричинити біль. Колись нетерпіння, занепокоєння і розчарування були моїми постійними супутниками, бо мені хотілося знати більше, ніж мені було відкрито. Бог навчив мене змирятися з тим, що мені відомо далеко не все. Я навчилася покладатися на Всевидющого, і примирилася з тим, що на певні питання я, можливо, так ніколи і не отримаю відповіді. Переставши проявляти занепокоєння, ми тим самим підтвердимо, що цілком довіряємо Богові.

Бог хоче, щоб ми використовували дар розпізнавання і покладалися не на розумове знання, а на знання-одкровення. Якщо ви намагаєтеся самостійно доходити до суті того, що відбувається, вам буде складно застосовувати цей дар на практиці. Якщо ж ви готові визнати: “Боже, я нездатний розібратися в цій ситуації, але я довіряю Тобі і прошу Тебе дати мені одкровення, яке звільнить мене від занепокоєння”, – тоді ви відчуватимете упевненість, навіть якщо чогось не знаєте. Довіра Богові частенько і полягає в тому, що ви не знаєте, як саме і коли Він щось здійснить. Часто віруючі кажуть, що Бог ніколи не спізнюється, але вірно і зворотне – Він ніколи не поспішає. Чому? Бо Він використовує час очікування, щоб зміцнити нашу віру, змінити нас і допомогти нам духовно зрости.

Проявіть терпіння

Чимало часу в нашому житті йде на очікування, адже будь-які зміни – це процес. Багато людей прагнуть до змін, але при цьому вважали за краще б позбавитися від необхідності чекати. Проте очікування не уникнути. Хочемо ми того чи ні, нам доведеться чекати. Питання в тому, як ми поведемося в процесі очікування? Якщо ми будемо поводитися неправильно – проявляти нетерпіння і виявляти сумніви – то відчуватимемо себе нещасними. Якщо ж ми виберемо Божий підхід – терпіння і довіру – то зможемо насолоджуватися очікуванням, передчуваючи майбутні зміни.

Буде потрібна певна практика, але поклавшись на Божу допомогу в кожній подібній ситуації, ми розвинемо в собі терпіння, а воно є однією з найважливіших християнських чеснот. Терпіння – це плід духу (див. Гал. 5:22). Воно формується в періоди випробувань, тому ми не повинні втікати від труднощів. Дозвольте таким рисам, як стійкість, завзятість і довготерпіння проявитися у вас у повну силу і зробити у вас належну роботу, щоб ви стали досконалими, зрілими, без недоліків (див. Якова 1:4).

Розвинувши терпіння, ми, за твердженням Біблії, нарешті відчуємо повне задоволення – ми не будемо зазнавати нужди в чомусь. Навіть наші стосунки з Богом зазнають постійні зміни. Мої стосунки з Богом дуже сильно змінилися в порівнянні з тим, якими вони були на початку мого християнського життя. У них немає вже минулої захопленості та емоційності, але, проте, вони стали набагато кращими. Кожна зміна, через яку я пройшла, робила мене більш зрілою, цілісною особою, яка стоїть на міцному фундаменті. Потрапляючи в ситуації, які вимагають від нас віри, ми вчимося довіряти Богові. Раз по раз переконувавшись у тому, що Бог вірний завжди і в усьому, ми перестаємо покладатися на себе і починаємо довіряти Йому. Якщо поглянути на цей процес з цієї точки зору, легко побачити, наскільки важливий час очікування для того, щоб навчитися довіряти Богові. Якби Він виконував наші прохання негайно, ми б не могли рости і розвиватися. Час і довіра діють нерозривно.

Прийміть Божі часи і терміни

Бог дає нам надії і мрії, але не завжди дозволяє нам знати точні терміни реалізації Його задуму. Якою б мірою нас це не засмучувало, незнання Божого розрахунку часу є частиною плану. У деяких ситуаціях ми, можливо, здалися б, якби знали, як довго нам доведеться чекати. Якщо ж ми залишимо за Богом право розпоряджатися часом, ми навчимося жити з надією в серці і радіти життю, поки Бог вирішує наші проблеми. Ми точно знаємо, що в Бога дивні плани на наше життя, і тому, цілком поклавшись на Нього, можемо насолоджуватися душевним спокоєм і справжнім щастям.

Книга Буття розповідає про Йосифа, якому багато років довелося чекати виконання сну, даного йому Богом. Його обмовили і кинули в темницю, де він і знаходився, поки не настав час для здійснення того, до чого його призвав Бог. У книзі Вихід 13:17,18 сказано, що Бог вів ізраїльтян до землі обітованої обхідним шляхом – довшим і складнішим – оскільки знав, що вони ще не готові увійти до неї. Знадобився час для навчання, тому їм довелося пройти через серйозні випробування. Вони надто багато думали про часи і терміни, але Бог ніколи не переставав піклуватися про них і показувати, чого Він чекає від них. Те ж саме відбувається з нами. У лютому 1976 року я зрозуміла, що Бог закликає мене до виконання певної місії, проте минуло багато років, перш ніж дане мені видіння почало здійснюватися. У період підготовки, через який нас проводить Бог, ми повинні робити те, що Він наказує нам робити, і тоді, коли Він наказує, не ставлячи зайвих питань і не намагаючись самостійно дійти до суті того, що відбувається.

Вчіться покладатися на Бога

У книзі Притч 16:9 сказано: “Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її“. У книзі Притч 20:24 повторюється ця думка: “Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій?” Коли Бог направляє наші кроки, Він часом веде нас шляхами, які здаються нам безглуздими, тому нам не завжди треба до кінця усвідомлювати все, що з нами відбувається. Якщо ми намагатимемося все пояснювати логічно, це не принесе нам нічого, окрім внутрішньої напруги, замішання і засмучення. Але є і другий шлях. Як сказано в книзі Притч 3:5,6: “Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої“. Це так просто, та все ж багато хто продовжує припускатися однієї й тієї ж помилки, намагаючись самостійно вникнути в те, що відбувається.

Більшості з нас доводилося все життя піклуватися про себе без сторонньої допомоги. Але якщо ми прийняли Христа як свого Спасителя, ми повинні сміливо ввірити Йому своє життя, тоді ми зможемо повторити услід за псалмоспівцем: “Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: “Ти – Бог мій”. У руці Твоїй доля моя” (Псалом 30:15,16). У 1-му посланні Петра 5:5 сказано, що “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать“.

Всякому, хто вважає себе самодостатньою людиною, одного дня доведеться опритомніти від своєї помилки, бо Ісус сказав: “Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15:5). Упокорювання притягує Божу допомогу і захист. Коли ми змиряємося і кажемо: “Боже, я не знаю, що робити, але покладаюся на Тебе”, – Бог поспішає допомогти нам. Навряд чи ми досягнемо значного успіху в чомусь, якщо не навчимося покладатися на Нього. Якщо ми змиримося “під міцну руку Божу”, у свій час Він піднесе нас (див. 1 Петра 5:6). “Свій час” – це Божий час, час, коли Він визнає нас готовими, а не коли ми самі вирішимо, що готові. Чим швидше ми зрозуміємо і приймемо це, тим швидше Бог почне утілювати Свої задуми відносно нашого життя.

Від часу сівби до збору урожаю

У книзі Екклезіастовій 3:1 сказане: “Усьому свій час, і час усякій речі під небом“. Це означає, у кожного з нас своя пора в житті, і не слід заздрити тому, хто вже збирає урожай, тоді як у вас тільки сезон посадки. Не забувайте, що їм теж треба було раніше посіяти і потім чекати урожай. Спостереження за тим, як хтось насолоджується плодами своїх праць, має надихати вас. Зрозумійте і повірте, що Бог дає вам найкраще з того, що необхідно вам прямо зараз.

Час сівби символізує те, як людина вчиться наслідувати Божу волю. Всякий раз, коли я віддаю перевагу Його волі, а не своїй власній, я кидаю в землю добре насіння, яке одного дня принесе щедрий урожай. Якщо хочете відчути смак перемоги, ви не повинні дозволити втягнути себе в звичайну світську практику – робити все, що вам заманеться. Послання Якова 1:21 пояснює, як нам слід чинити: “Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі“.

Душа людини – це її розум, воля і почуття. Коли Боже Слово проникає в душу і укорінюється там, воно перетворює розум, зціляє почуття і учить нас наслідувати Божу волю, а не свою власну. Якщо ми живемо тільки своїми почуттями і бажаннями, ми залишимося в пустелі. Пройшовши через розп’яття плоті, ми перестаємо наслідувати бажання своєї душі і починаємо виконувати Божу волю. Саме тоді ми і входимо в землю обітовану. Земля обітована – це розуміння того, хто ми в Христі і як ми можемо спілкуватися з Ним і насолоджуватися Його присутністю; це внутрішній спокій, задоволеність і радість. Проміжок між сівбою і збором урожаю – це час очікування. Після того, як насіння кинуте в землю, тепло, волога і тиск ґрунту сприяють тому, що оболонка насінна набрякає і лопається, і починається проростання. Крихітні пагони пробиваються назовні і проникають у ґрунт. Цей процес вимагає певного часу і здійснюється він під землею. Зовні неможливе щось побачити. Так і в нашому житті. Посадивши насіння послуху, ми не бачимо, щоб щось відбувалося, але подібні процеси є внутрішніми і зовні вони не помітні. Подібно до насіння, що випускає прекрасний зелений паросток, який проникає в ґрунт, наше насіння послуху, врешті-решт, приносить дивні плоди, що свідчить про присутність Божу в нашому житті.

Коли настає час збирання урожаю, бажання вашого серця починають здійснюватися. Ви скидаєте з плечей тягарі, ваші мрії утілюються в життя. Ви бачите, як змінюються на краще ваші діти, як набувають спасіння близькі. Достаток, успіх, пошана і всілякі благословення – усе це виходить на поверхню і стає помітним. У період збору урожаю ви починаєте краще чути Бога, як ніколи раніше насолоджуватися Його присутністю і йти за Божим Духом. Благословення буквально йдуть за вами по п’ятах, радість, внутрішній спокій і відчуття щастя не покидають вас.

Ви втомилися чекати плодів? Ви відчуваєте незадоволення і волаєте до Бога: “Коли ж, Боже, коли?” Тоді вам треба зрозуміти: те, як Бог розпоряджається часом, часто залишається для нас загадкою. Він не наслідує наш розклад. Проте, Його Слово запевняє нас, що Він не запізниться навіть на один день. Те, що ви плануєте, необов’язково здійсниться негайно. Крок за кроком, невідступно ви наближатиметеся до того моменту, коли ваші задуми та одкровення утіляться в життя. Якщо вам здається, що все відбувається занадто повільно, не зневіряйтеся, просто проявіть терпіння. Усе обіцяне неодмінно збудеться без запізнення (див. Аввакум 2:3).

Бог піклується про те, щоб усе відбувалося в слушний час. Це не ваше завдання – вираховувати терміни. Вам треба лише прийняти рішення не здаватися, поки ви не перетнете фінішну лінію, і на вас не почне виливатися потік Божих благословень. Чим більше ви довірятимете Ісусу і зосереджуватимете на Ньому свою увагу, тим більш насиченим стане ваше життя. Довіра Богу робить життя повноцінним. Віра приносить спокій, тому перестаньте вникати в деталі і все підраховувати і дозвольте Богові направляти хід вашого життя.

Автор: Джойс Майєр

Попередній запис

Нетерплячість – терпіння – довготерпіння!

Ви хочете мати довготерпіння? Вам його бракує? Вас замучили проблеми і хвороби, що тривають роками? Вам набридло молитися про одне ... Читати далі

Наступний запис

Очевидно чи ні?

У Біблії, втім, як і в житті, є багато істин, які просто не згадуються через їх очевидність. Проте «очевидними» ці ... Читати далі