ЇХ БАГАТО, АЛЕ ВОНИ – ВИНЯТКОВІ

Ось чому знаки є й будуть чимось винятковим, навіть якщо, як я казав, будуть численнішими, ніж ми сподіватимемось. Ісус теж не вислуховував негайно всіх скерованих до Нього прохань. Він допоміг багатьом грішникам, але не всім; підтримав чимало людей, яких зранило життя чи суспільство, але не чинив цього систематично; зцілив немало хворих, але не поставив лікарської практики на потік. Доказом цього є хворий від народження чоловік, якого щодня клали біля Красних дверей храму й котрого Петро та Іван зцілили після П’ятдесятниці. Поза сумнівом, Ісус часто проходив повз храм, однак не оздоровив цього добре знаного людям жебрака (див. Дії 3:1-10).

ЗА СВОЄЮ СУТТЮ ФІЗИЧНІ ЗНАКИ ТИМЧАСОВІ…

Окрім того, просто визнаймо, що за теперішнього стану світу Бог не може, якщо так можна висловитися, вислухати всіх наших прохань. Навіть ті зцілення й воскресіння, які здійснив Ісус, були лише тимчасовими. Усі хворі, яких оздоровив, напевне згодом знову захворіли й померли. Померлі, котрих повернув до земного життя, утратили його вдруге через кілька років. Певним дарам зцілення, особливо внутрішнім, притаманний остаточний характер, але знаки, які стосуються тіла, тобто нашої людської форми, за своєю природою, ефемерні.

…ОСКІЛЬКИ ТЕПЕРІШНІЙ УСЕСВІТ Є СВІТОМ ЗАНЕПАЛИМ…

Чому? Тому, що світ, такий, який нині існує, є світом занепалим і зіпсутим від самого початку гріхом збунтованих ангелів, гріхом перших чоловіка й жінки, гріхом, який усі ми засвідчили й підтвердили своїми гріхами. Ведучи мову про цей світ, який дав тріщину вже на початку свого існування, апостол Павло використав дуже точне й сильне за своїм змістом формулювання: “Створіння покорилось марноті…”, або, в іншому перекладі: “Створіння було віддано на поталу марноті” (Рим. 8:20). Щоправда – і треба на цьому слідом за Біблією виразно наголосити, – “Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих. Він бо створив усе на те, щоб існувало…” (Муд. 1:13-14). І ще: “Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ…” (Муд. 2:23-24). Або ще: “Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!” (Пс. 116:6).

…ДЕ БОГ УСЕ-ТАКИ ВМІЄ ВИВОДИТИ ДОБРО ЗІ ЗЛА…

Бог зовсім не причетний до того, що людина страждає. Він не хоче, щоб ми були нещасні й страждали, не бажає, щоб ми померли. Нещастя, страждання й смерть – це, справді, “природні” складові світу, який нині існує, але теперішній світ інший, ніж мав бути, не такий, яким Бог хотів бачити його спочатку. Тому поки що – і так буде доти, доки існуватиме цей занепалий світ, – Господь виводить добро зі зла й надає спасенну вартість усім нашим стражданням. Це тому в серці нашої зажури Він воздвигнув хрест Свого возлюбленого Сина, щоб у Ньому наші найгірші страждання набували позитивного сенсу. Однак, говорячи про спасення через хрест, уникаймо нерозсудливих слів, які дали б привід думати, що Бог певним способом намагається вести переговори зі світом, котрий призводить до страждання створінь. Ні! Бог із відразою ставиться до зла, яке поневолює світ, і сильніше, ніж ми, відчуває найдрібніші страждання, які ранять найменших із Його дітей. Тому від усього серця готовий вислуховувати наші молитви, щоб допомогти нам уже сьогодні помітити гармонію нового світу, для якого, урешті-решт, нас створив.

…ВІД ЯКОГО, ОДНАК, ОСТАТОЧНО ЗЦІЛИТЬ НАС ЛИШЕ НОВИЙ СВІТ

Отож, повторю: у відповідь на наші молитви Бог може лише являти часткові й тимчасові знаки, провіщаючи в такий спосіб остаточну перемогу світу, що надходить. Щойно в новому світі славного воскресення, започаткованого в день Пасхи, Бог зможе спасти й цілковито преобразити і, певна річ, людину, і світ. Того дня – тільки б він настав якнайшвидше! – ми побачимо, що не існує жодного з наших прохань, яке не було б до кінця вислухане, а навіть більшою мірою, ніж ми могли собі уявити це в найсміливіших мріях, оскільки “чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його” (1Кор. 2:9). Там, якщо ми цього дуже хотіли, не існуватиме більше жодного віддалення від Бога, усе, що розділяло нас, буде подолано, усі конфлікти припинено, а хвороби вилікувано…

“АМІНЬ, ПРИЙДИ, ГОСПОДИ ІСУСЕ!”

Це саме тому найсильнішою молитвою-проханням є слова з “Отче наш”, промовляючи які, ми просимо Бога, щоб прийшло Царство Його. Лише після приходу Царства Бог зможе остаточно вислухати всі наші просьби. Найбільше богословське питання, яке турбує мене: чому Господь дозволив, щоб від започаткування цього нового світу в день Пасхи минуло ще двадцять століть нашої християнської історії, сповнених – окрім деяких блискучих моментів – численними нещастями, стражданнями й просто-таки нестерпними періодами. Яка причина цього вже понад двотисячолітнього зволікання? Важко відповісти за Господа. Та в будь-якому разі ці двадцять століть після воскресення Ісуса – це час терплячости Бога, період, протягом якого Він дає людству шанс навернутися й сказати Ісусові “так”. Терплячости Бога, яка водночас є Його мукою, оскільки таємничим способом “Ісус конатиме аж до кінця світу”[1]. Однак, відштовхуючись від процитованих вище слів Ісуса: “Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…”, я запитую, чи тим, що ще й досі паралізує Бога, не є наш брак віри в славетне пришестя Ісуса, яке має стати прелюдією до остаточного Преображення й зцілення світу? Це тому, ставши єпископом Намюра, я вирішив обрати своїм девізом слова з палкої молитви, якою закінчується Одкровення: “Амінь. Прийди, Господи Ісусе!” (Об. 22:20). Немає жодної іншої молитви-прохання, яка б квапила Ісуса так, як ця. О так, нехай настане – і то якнайшвидше – той день, коли врешті кожну молитву буде вислухано настільки уважно, що це навіть перевищить наші прагнення й сподівання!


[1] Ці слова належать Блезові Паскалю (1623-1662) – французькому релігійному філософові, письменникові, фізикові й математикові. – Прим. пер.

Попередній запис

НЕ БІЙМОСЯ ЗНАКІВ, НАВІТЬ ВИНЯТКОВИХ...

Я гаряче підтримую довірливу молитву-прохання у відповідь на виразний заклик Ісуса. Прагну також популяризувати молитву за зцілення, вдаючись до якої ... Читати далі

Наступний запис

“ТАК, НЕЗАБАРОМ ПРИЙДУ”

Тріумф Християнства, Гюстав Доре Дехто запитує мене, чи цей день уже близько. Дотримуючись того, що написано ... Читати далі