ЦЕ НАШ БРАК ВІРИ ПАРАЛІЗУЄ БОГА

Надто часто ми молимося на поверхні серця, немовби самими губами, не кидаючи на шальки терезів усіх засобів нашої віри. Не дозволяємо собі ризикнути, стрибнувши без парашута, хоча цей стрибок маємо зробити не в тривожну темряву, а в обійми Бога. І зробити це треба з розмахом і безпосередністю немовляти. Це наші розрахунки й вагання, а також наша повільність паралізують Бога. Про єдиний описаний у Євангелії випадок, коли Ісус не зміг учинити чуда, детально й ретельно розповів Марко (6:1-6). Це трапилося тоді, коли Ісус прибув до рідного Назарету й там Його холодно прийняли земляки, які не могли зрозуміти, як син Марії може бути обдарований такою мудрістю й робити такі неймовірні речі. Адже Його двоюрідних братів і сестер у тих краях знали буквально всі! Марко зазначив, що Ісуса здивував їхній брак віри. І не зміг там учинити жодного чуда. Спромігся лише оздоровити кількох хворих, поклавши на них руки. Це, справді, було гідне подиву!

ОЗДОРОВЛЕННЯ БІСНУВАТОГО

Розгляньмо ще один приклад із Євангелія від Марка (9:14-29). Ця подія трапилася в той момент, коли Ісус у товаристві Петра, Якова та Івана зійшов із гори Преображення.

«А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними. І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його. І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними? І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має. А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його! І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною… І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства. І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи! Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! Зараз батько хлоп’яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму! А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь! І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він… А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати? А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.».

“ВІРУЮ, ПОМОЖИ МОЄМУ НЕДОВІРСТВУ!”

Оповідь Марка така жива, що здається, наче сам береш участь у тих подіях. Спочатку Ісус каже, що в оздоровленні біснуватого все залежить від віри. “О, роде невірний, доки буду Я з вами?” А батькові, який просить Його змилосердитися й зробити щось, якщо може, Ісус одразу відповідає: “Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!”. Своєю чергою той чоловік висловлює чудесну правду. Зрозумівши, що все залежить від якости його віри, він мобілізує всі свої можливості й відповідає: “Вірую!” Розуміючи, однак, наскільки мізерною, слабкою є його віра, тієї ж миті покірно додає: “Поможи недовірству моєму!” Це прозвучало так правдиво, що Ісус без зволікань вислухав його прохання.

ЧИ НАША ВІРА Й МОЛИТВА ВЕДУТЬ АЖ ДО ПОСТУ?

Паралельний уривок із Євангелія від Матвія чіткіше вказує нам на те, що учням забракло віри, щоб самостійно оздоровити епілептика (див. Мт. 17:14-21). Після зцілення хлопця зовсім засоромлені учні підходять до Ісуса й запитують Його на самоті: “Чому ми не могли його вигнати?” А Він відповідає їм: “Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого! Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом”. Тепер усе стало зрозуміло. Те, чого забракло, щоб прохання батька було вислухане за посередництвом учнів, – це віра, молитва й піст.

ЧИ ВИ ГОТОВІ ОБЛЯГАТИ ВАШІ ЦЕРКВИ?

Цей урок Ісуса залишається актуальним і нині. Щоб конкретизувати Його слова, дозвольте кинути вам своєрідний виклик – вам, моїм читачам. Чи ви коли-небудь були готові масово писати своїм єпископам листи, прохаючи їх закликати всіх своїх вірних провести кампанію віри, молитви й посту за зцілення людства від таких страшних суспільних недуг, як наркоманія, порнографія, СНІД, насильство та війни? Чи ви готові кинутися в ці бурхливі води й почати сильніше вірити в дар Бога, Який хоче нас оздоровити? Чи можете більше молитися, особисто й у спільноті? Не треба для цього організовувати нових, спеціяльних богослужень у храмах. Ваші парохи й так майже не мають на це часу. Достатньо часто й масово бувати в церквах тоді, коли в них відправляють щоденні Божественні літургії. І не кажіть мені, що це нереально. Якби завтра в нашій або сусідній країні вибухнула війна, якби почалася нищівна епідемія, то ви побачили б, як ваші храми заповнюються вщерть, наче за помахом чарівної палички. Невже віра не може зробити того, до чого примушує страх?

ЕКЗОРЦИЗМ ДІЄ НАВІТЬ НА ПОЛІТИЧНИХ ДЕМОНІВ

Кілька років тому, коли я перебував у Борені[1], мене вразило свідчення одного бенінця, Жана Плія[2], який розповів, що певний час у його країні, де тоді панував диктаторський режим, уся католицька спільнота з ініціятиви єпископів щоранку молилася, регулярно постила, приходила після роботи до храмів на Хресну дорогу тощо. І додав, що завдяки цій молитовній кампанії його край спокійно, без насильства зміг перейти до демократичної форми правління. Чому ні? Чому політичних демонів не могла прогнати така форма екзорцизму, як молитва й піст? Не поспішаймо заявляти, що такого не може бути. Те, що трапилося в Бельгії на початку серпня 1993 року, після смерти короля Балдуїна[3], змушує думати інакше. Отож, тоді суспільство раптово охопив порив братерства й духовної єдности, унаслідок чого люди почали проявляти жертовність, терпимість і навіть ішли на самопожертву; а слід сказати, що на той час важко було собі уявити, що громадяни здатні на такі речі, бо досі вони лише щодня просиджували вечорами перед телевізорами, а у вихідні безперестанку розважалися на дискотеках. В інших країнах у болісні або драматичні моменти таке теж траплялося. Так, мрії здійснюються! Віра може запалати в серці людини, якщо з’являться пророки, які зможуть роздмухати присипаний попелом жар. Я маю на увазі правдиву віру, а не ірраціональний фанатизм. Кажу про ту віру, якої Бог потребує, щоб могти нас вислухати. Тому що – будьмо в цьому певні – Божому дарові ніколи не бракує великодушности, а от нашій вірі дуже часто не вистачає ревности й відваги.


[1] Борен – бельгійське містечко.

[2] Жан Плій – бенінський письменник, народився 1931 р.

[3] Ідеться про бельгійського короля Балдуїна І Кобурґа (1930-1993).

Попередній запис

...ЧИ ПОВІДОМИТИ НЕОБІЗНАНОГО БОГА...

Не молімося також для того, щоб повідомити Бога про своє становище, так, наче Він нічого не знає про наші біди ... Читати далі

Наступний запис

НЕ ПОМИЛИТИСЯ ЩОДО ПРОХАННЯ

Якщо хочемо, щоб Бог напевне вислухав нас, мусимо не помилитися щодо свого прохання. Коротка притча про небесних птахів і польові ... Читати далі