Божественний егоїст

Невже Бог пихатий, егоїстичний або страждає на манію величі?

Чи не є біблійний Бог верховним егоїстом? Це питання виникає в людей, коли вони роздумують, що Бог усе робить заради Своєї слави. Так чи не страждає Бог на манію величі?

Люди обмежені рамками людської системи коордтнат. Коли ми думаємо про мотивацію, то ми неминуче відштовхуємося від уявлення про те, що мотивує нас самих. Для людини шукати своєї власної слави – це чистої води нарцисизм. Людський егоїзм постійно в нас на видноті. І якщо бути чесними, то ми знаємо, що самі мимоволі шукаємо власної слави.

Фактично, у цьому і полягає суть гріха. Наше прагнення до слави за своєю суттю ідолопоклонницьке та егоїстичне. Павло чудово пише про це: «Називаючи себе мудрими, збожеволіли і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів» (Рим. 1:22-23). Ця підміна, що краде в Бога славу, лежить у самому серці гріха. Ми хочемо мати славу, яка належить тільки Богові.

Роздумуючи про Бога, ми автоматично думаємо про Нього по-людськи. І ми пов’язані уявленнями, що прагнення до своєї слави порочне. Але якщо ми хочемо правильно роздумувати про Бога, нам треба мислити в абсолютно інших категоріях, і зробити це ми можемо тільки завдяки даному нам одкровенню. Бог повинен дати нам навіть систему координат, в якій ми зможемо роздумувати про Нього, і Він робить це у Своєму Слові.

Біблія каже нам, що Бог усе робить заради Своєї слави. Як Бог сказав Своєму народу через пророка Єзекиїля: «Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: не для вас Я зроблю це, доме Ізраїлів, а заради святого імені Мого, яке ви знеславили серед народів, куди прийшли. І освячу велике ім’я Моє, знеславлене серед народів, серед яких ви знеславили його, і пізнають народи, що Я Господь, – говорить Господь Бог, – коли явлю на вас святість Мою перед очима їх» (Єз. 36:22-23).

Рятівні діяння Бог здійснює заради Своєї власної слави, навіть коли це спокутування Його народу. Він робить це, щоб виправдати Своє ім’я і явити Свою силу і святість. Саме творіння, аж до останнього атома і молекули, виявляє Його славу. «Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь», – оспівує псаломщик про те, що Бог створив світ з метою явити Свою славу (Пс. 18:2).

Кінець кінцем, творіння – це театр слави спокутної любові Бога. У цій виставі відбувається велика історія про Боже спокутування, здійснене в Христі. А при завершенні історії одкровення нового неба і нової землі стане сценою для явлення слави триєдиного Бога упродовж вічності.

Чи означає це, що Бог страждає на манію величі?

Відправна точка для відповіді на це запитання – досконалість Божа. Бог, будучи єдиною досконалою істотою, усе робить досконалим чином. Він досконало виявляє Свою досконалість. Він навіть ревнує про Свою власну славу. Жан Кальвін нагадує нам: «Бог названий ревнителем, бо Він не потерпить жодного суперництва, яке могло б принизити Його славу». У людини таке ставлення було б потворним і огидним. У Бога ж воно досконале і святе.

Герман Бавінк так виразив цю істину: «Бог не може набути спокою ні в чому, окрім Себе, і не може бути задоволений нічим, окрім Себе. І Йому не залишається нічого, як тільки шукати Своєї власної слави». Так само, хоча і з абсолютно інших богословських позицій, Карл Барт розумів Божу славу як «Його гідність і право не лише займати, але підтверджувати і проголошувати, виділяти і ледь не набувати такого помітного становища, щоб усюди було очевидним, що Він – єдиний».

Це просто логічний висновок з того, що для Бога означає бути єдиною досконалою істотою. Будучи таким, Він не може шукати в нестямі чогось або когось більшого. В одному тексті з Послання до Євреїв, який часто не помічають, сказано, що «Бог, даючи обітницю Авраамові, оскільки не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою» (Євр. 6:13). Коли люди присягаються, зазвичай закликають Боже ім’я. Але коли Бог дає обітницю, Він не може призвати ніякого більшого імені, окрім Свого. І це не прояв егоїзму або нарцисизму, а просто неспростовна логіка.

Навіть у такому разі спантеличені цим питанням можуть залишитися в нерозумінні. Навіть коли Бога визнають єдиною досконалою істотою, все одно це здається лише сухою логікою.

Найважливіша поправка до цього спотвореного уявлення – це усвідомлення того факту, що Божа слава – великодушна і щедра. Його слава – це Його власна радість, і явлення Його слави приносить Його творінню істинну радість.

Коли людина прославляє себе, вона позбавляє радощі інших. Самопіднесення і манія величі людини приносять оточенню тільки страждання і шкоду, а не благословення чи радість.

Але коли Бог виявляє і виражає Свою славу, Він ділиться Своєю радістю з творінням і Своєю цілісністю з усім творінням. Якщо говорити прямо, то без знання Божої слави ми позбулися б істинної радості. Бог не був би досконалим – і навіть був би егоїстом – якби не виявляв Своєї слави і не дозволяв нам розділяти Його божественну радість і почуття задоволення.

Чи страждає Бог на манію величі? Може, Він найвищий Егоїст? Ні, звичайно. Насправді, це гордовите і безвідповідальне питання. Як може Бог у Своїй досконалості бути не тим, хто Він є? Але в якомусь сенсі це питання корисне, оскільки воно спрямовує увагу до суті Божої слави і повертає богословську точку відліку в початкове положення. Бог проявляє любов до нас, коли виявляє Свою славу і ревнує про Своє ім’я і репутацію. Наша найбільша радість – споглядати Його славу і прославляти триєдиного Бога всю вічність.

Пропащі творіння, полонені гріхом, не можуть зрозуміти, що позбавляти Бога слави – означає позбавляти себе істинної радості. Щоб ми дізналися про це, потрібна Божа благодать. І, як ні вражаюче, Бог прославляє Себе, коли відкривається грішникам і рятує їх через досконале спокутування від гріха в Христі.

На даний момент ми бачимо якнайповніший прояв Божої слави в хресті Христовому. Одне це відповідає на поставлене запитання набагато переконливіше, ніж будь-який аргумент.

Автор: Альберт Молер

Попередній запис

Боже зцілення

Як відомо, егоїзм заважає на шляху до Бога, а також стосункам з ближніми. А ще егоїзм заважає адекватно сприймати оточуючу ... Читати далі

Наступний запис

Розмова Ісуса Христа з егоїстом

Егоїст сидить у тяжких роздумах. У думках безлад, купа запитань. До нього підходить Ісус Христос з наміром утішити і заспокоїти. ... Читати далі