1 Солунян 5:1-11

1 Солунян 5:1-11 – Діти світла

«А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас, бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі. Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть! А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві. Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! Ті бо, що сплять сплять уночі, а ті, що напиваються вночі напиваються. А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння, бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом, що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили. Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви!»

Мені розповідали історію про одного священнослужителя, якому приснилося, що він читає проповідь. Коли він прокинувся, то виявив, що і справді читає проповідь.

Важко уявити, що подібне могло б статися з Павлом, хоча в Діях Апостолів і говориться про юнака, який, слухаючи проповідь Павла на нічному зібранні, задрімав і випав з вікна (Дії 19:7-12). Павло, поза сумнівом, усе знав про те, як не спати тоді, коли нестерпно хилить у сон. Мабуть, правильніше буде сказати про те, як перебороти бажання продовжити сон, оскільки тут апостол говорить про тих, хто встає раніше за інших і зустрічає схід сонця.

Цю пораду не засипати перекликається із словами самого Ісуса, Який просив Своїх учнів не спати разом з Ним у Гефсиманському саду (Мр. 14:34,38). Також, кажучи про прийдешні події, Ісус уподібнив їх злодієві, який приходить у найменш очікуваний момент (Мт. 24:43; Лк. 12:39, 21:34-35). Це послання – один з найбільш ранніх листів Павла; тут він повторює заклик самого Ісуса, вимовлений Господом двадцятьма роками раніше. Павло усвідомлював необхідність передати той же самий заклик слухачам, що знаходяться в іншій ситуації.

Звичайно, Павло ніколи не задовольняється використанням лише одного образу (залишатися безсонним замість того, щоб спати), коли можна використовувати чотири або п’ять. Образ нічного злодія добре поєднується з порадою не спати, але ж Павлове завдання – не попередити про небезпеку нічної крадіжки, а підкреслити суттєву відмінність між колишньою епохою, часом пітьми, смерті і гріха, і новою епохою, часом світла, життя і надії. Таким чином, Павло поєднує два різні мотиви: пильнування в умовах загрози жахливих подій (ці події він ілюструє поширеним біблійним образом жінки, в якої несподівано починаються перейми), і пильнування напередодні світанку разом з необхідністю залишити нічні справи.

Друга тема виступає головною і визначає зміст усього фрагмента. Тепер зрозуміло, що християни – люди дня, навіть якщо весь інший світ все ще залишається в ночі. Ми з вами, що живемо в епоху авіаперельотів, знаємо, що трапляється, коли ми швидко перетинаємо декілька часових поясів. Біологічний годинник нашого організму збивається, і серед ночі ми не можемо заснути, начебто це був полудень. Наприклад, таке відбувається при перельотах з Британії в США чи Японію. О четвертій години ранку ви можете почувати себе так, як ніби зараз день.

Гаразд, – каже Павло, – ви живете серед ночі цього світу, але дух Ісуса, що живе у вас, каже вам, що вже настав день. Ви вже – діти дня, діти світла. Новий світ Божий увірвався в похмурий, сонний, п’яний і дряхлий старий світ. У цьому сенс воскресіння Ісуса і дарів Духа – життя нового світу, що уривається у світ старий. Ви належите новому світу, а не старому. Вам вже не хочеться спати, хоча до сходу сонця ще далеко. Не спіть, бо це нова реальність Божа, і скоро вона обійме весь світ.

Два додаткові образи завершують цей багатий, хоча і складний для розуміння абзац. Перший описує людей (Павло назвав би їх людьми ночі), які бурмочуть один одному уві сні: «Мир і безпечність, Мир і безпечність… все гаразд… нічого не станеться». Ні! – вигукує Павло. – Не все гаразд: скоро прийде раптова загибель.

Про кого говорить Павло? Про всякого, хто думає, що новий світ Божий, який осяє своїми променями божественного правосуддя і милосердя пітьму нинішнього світу, ніколи не настане. Але також потрібно пам’ятати і про те, що гасло «Мир і безпечність!» було однією з ідей, що пропагувалися Римською імперією, яка всіляко переконувала своїх підданих у тому, що знаменитий «римський світ», який до часу Павлового життя тривав вже більше за століття, триватиме вічно. Саме з цим сперечається Павло. «Не вірте імперській пропаганді!» – каже він. Скоро цей світ піддасться руйнуванню, загине в судомах і конвульсіях. Через 20 років після написання послання передбачене збулося в Палестині.

Павло додає ще один образ, який може збентежити когось. Починається світанок, наближаються перейми світу, нічні грабіжники можуть вдертися в будь-який момент, сама імперія знаходиться під загрозою – вам потрібна зброя! Вірш восьмий коротко передає зміст більш просторового фрагмента з Послання до Ефесян (Еф. 6:10-20), називаючи лише два головних необхідних для захисту обладунка – броню і шолом.

Починається послання з трьох чеснот – віри, надії і любові (1 Сол. 1:3), їх же Павло називає тут, наприкінці послання, як зброю християнина. Віра і любов – це броня, що захищає від зустрічної атаки. Надія спасіння – це шолом, що захищає голову. І як завжди, Павло підкреслює вирішальну роль Господа нашого Ісуса Христа, в Якому ми бачимо справи Божі. У 10-му вірші ми знову чуємо відгомін християнського Символу віри: Він помер за нас і воскрес. У цьому і є головний захист християнина від випадів старого світу пітьми проти дітей світла.

Ми, подібно до солунян, повинні нагадувати один одному про це, коли виявляємося перед лицем потрясінь світу, в якому колись заграє зоря нового життя. І, будучи дітьми нового дня, ми вже належимо Христові, як і ті, хто вже помер. (Вірш 10-й повертає нас у роздумах до тих, хто «заснув», не в сенсі уривка 5:6-7, а в сенсі уривка 4:18-14, де йшлося про померлих.) І тут у складній симфонії цього фрагмента виникає нова чиста мелодія, що несе головну Павлову думку: тримайтеся вірою за євангельську звістку, і ви знайдете в ній повну розраду і необхідну вам підтримку.

Попередній запис

1 Солунян 4:9-12 – 4:13-18

1 Солунян 4:9-12 – Життя любові «А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені ... Читати далі

Наступний запис

1 Солунян 5:12-22 – 5:23-28

1 Солунян 5:12-22 – Завершальне напучення «Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас ... Читати далі