Що їв би Ісус?

Що робив би Ісус?

Віднедавна все частіше можна почути це запитання. Ми читаємо його і бачимо акронім WWJD (Що робив би Ісус. – Ред.) на всьому – від наліпок на автомобілях до наручних браслетів.

Більшість знайомих мені християн справді хочуть зрозуміти, що робив би Ісус, і щиро бажають іти Його слідами в кожній окремій ситуації.

  • Ми, звісно, прагнемо любити й шанувати нашого небесного Отця так само, як Ісус.
  • Ми прагнемо додержуватися десяти заповідей, як Він.
  • Ми прагнемо навчитися любити своїх ближніх, як Він, і допомагати їм чудесним земним способом.
  • Ми прагнемо дотримуватися Ісусового вчення, використовуючи свій час, таланти і фінансові ресурси.

Та чи хочемо ми їсти, як їв Ісус?

А чому би й ні? Ми бажаємо наслідувати Його в усіх інших царинах свого життя, то чому ж не робити цього в споживанні їжі?

Ісус дбав про здоров’я людей. І, безперечно, чимало Його чудесних зцілень засвідчують цей факт. Він бажав, аби люди оздоровилися, однак прагнули до зцілення не лише розуму й душі, а й тіла.

Але чи Ісус справді навчав про харчування і те, як ми маємо їсти?

Я стверджую, що так, – і не лише словом, а також ділом. У Біблії знаходимо сотні прикладів звичаїв, що пов’язані зі здоровим харчуванням. Ісус сповна впроваджував їх у життя.

Навіть випадкові читачі Біблії знають чимало історій, в яких згадано про їжу або зосереджено на ній увагу. Ісус навчав визначальних духовних принципів, часто вдаючись до аналогій із харчами. Також Він брав участь у біблійних святкуваннях і врочистих трапезах. На Тайній вечері Він запровадив ритуал, в якому їжа стала найсвященнішим спомином про Його смерть.

Медичні й наукові факти це підтверджують. Якби ми їли, як Ісус, то були б здоровішими. Він – наш взірець добрих звичок у харчуванні і рухливому, здоровому, збалансованому способі життя.

«Але, – можете заперечити ви, – відтоді чимало змінилося, Ісус ходив по землі дві тисячі років тому. Технології стали досконалішими. Тепер ми маємо безліч страв, про які Ісус нічого не знав. Наш режим харчування цілковито інший».

Так і ні. Часи змінилися, ми споживаємо вже не ту їжу, але це не завжди добре!

Згадуючи американське харчування, про що ви подумаєте? Загалом у США споживають три ситні страви на день. Більшість людей в інших країнах їдять тільки дві.

Згадуючи південну кухню, про що ви подумаєте? Майже усе смажене. Смажена курка, смажена шинка, смажена картопля, смажена цибуля та інша городина. А ще печиво з високим умістом жиру, намащене маслом, і картопляне пюре, втоплене в густій підливі з молока.

Згадуючи про ситну трапезу, про що ви подумаєте? Зазвичай ми певні, що ситний, до прикладу, обід неодмінно містить десерт. Чимало американців не вважають застілля повноцінним без чогось солодкого наприкінці.

І якщо йдеться про американське харчування, то це не те, що їв Ісус. Натомість такий спосіб харчування невпинно веде до занепаду здоров’я.

1901 року Сполучені Штати вважали найздоровішою нацією у світі з-поміж сотні тих, які дослідили. До 1920-го Америка опустилася на друге місце. До 1950-го опинилася на третьому. До 1970 року була вже на сорок першому місці. А у 1981-му впала аж на дев’яносто п’яте[1]!

Як нація може переміститися із сорок першого місця в царині здоров’я до дев’яносто п’ятого лише за одинадцять років? І з першого до дев’яносто п’ятого – менш як за століття? Відповідь можна узагальнити одним словом: фаст-фуд.

Типовий американець споживає три гамбургери і чотири порції картоплі фрі на тиждень[2].

1970 року мешканці США сукупно витратили приблизно 6 мільярдів доларів на «швидку їжу». У 2000-му – понад 110 мільярдів. Себто віддали більше грошей за фаст-фуд, ніж загалом витратили на персональні комп’ютери, програмне забезпечення, нові автомобілі і вищу освіту. Також американці витрачають на фаст-фуд більше, ніж разом на всі книжки, газети, журнали, кінофільми, відео- і музичні записи[3].

Причина того, що популярність фаст-фуду так разюче зросла, проста – швидкий темп нашого життя майже вимагає цього. Люди відчувають, що вони надто заклопотані, аби готувати звичні страви, і обирають фаст-фуд як альтернативу, котра допомагає заощадити час. До того ж часто буває так, що приготування кожної порції традиційної страви обходиться дорожче, ніж коштує порція в ресторані швидкого обслуговування. Це зумовлене тим фактом, що ми здебільшого не готуємо їжі щодня, тож можемо змарнувати чимало продуктів, які приносимо додому з ринку.

У нашому суспільстві ми повсякчас потрапляємо під вплив реклами, що спонукає до споживання фаст-фуду. Дітей заохочують подарунками, а ще створюють ігрові майданчики поряд із самими ресторанами. Крім того, зазвичай заклади «швидкого харчування» розташовані не далі, як за милю чи дві. Тож врешті-решт повноцінним харчуванням жертвують заради вигоди, адже фаст-фуд – це дешевше і доступніше.

«Швидку їжу» створюють так, аби вона діяла на органи чуття, тобто йдеться про зір, нюх, смак і доторк, або текстуру. Один із головних способів надати харчам і смаку, і текстури – додати жиру. Один із найпоширеніших способів покращити смак – досипати цукру. Їжа із глазур’ю – а це переважно солодощі, – вкрита додатковим шаром жиру. Крім того, що фаст-фуд не має жодної поживної цінности, він зазвичай містить багато соли та обмаль волокон.

Споживаючи страви з високим умістом соли і низьким – волокон, з надлишком жиру і цукру та майже позбавлені поживних речовин, ми їмо зовсім не так, як Ісус.


[1] Gunther B. Paulien, Ph.D., The Divine Philosophy and Science of Health and Healing (Brushton, N.Y.: Teach Services, Inc., 1995), 202.

[2]    Eric Schlosser, Fast Food Nation (New York: Houghton Mifflin Co., 2001), 6.

[3] Elizabeth Gleick, «Land of the Fat», Time International Edition, 25 Oct. 1999, 242.

Наступний запис

Цінність простого харчування

Чи справді ми були б здоровішими, якби споживали простіші харчі – на взір тих, що їв Ісус? Медицина твердить, що ... Читати далі