Заздрість – це хвороба душі

Заздрість – це смуток та сумування з приводу чужого добра і злорадство з приводу чужого нещастя. Тома Аквінський визначив заздрість як “смуток через добро іншого”.

Він теж зазначає, що ми не заздримо людям, далеким від нас місцем, у часі, чи статусі, але лише тим, хто близько нас і кого ми сподіваємося перевершити чи суперничати з ним.

Заздрість – дуже сильне негативне почуття, яке може засліпити людину, зробити її агресивною, здатною на необдумані вчинки. Варто лише згадати епізоди із Біблії, коли, приміром, Каїн убив Авеля, рідного брата. В цьому разі заздрість довела людину до страшного гріха. Брати Йосифа, через свою заздрість, продали рідного брата в рабство. Первосвященики Єрусалимського храму та фарисеї і книжники, через свою заздрість, – руками римських окупантів – розп’яли Ісуса Христа.

Заздрість – це дуже велике зло, яке штовхає людей на те, щоб говорити зле й негативне про ту людину, котрій заздриш, робити їй щось погане. Заздрість прирікає людей на великі страждання і муки. Люди не мають спокою, бо заздрять тим, хто краще живе, всіляко злословлять їх. Писання говорить, що заздрість – це як гниль у кістках. Заздрість з’їсть і те благословення і добро, що ми маємо. Не говорячи вже про те, що, заздрячи, ми ніколи не досягнемо успіху. В кінці-кінців, ми будемо лише розчаровані й розбиті.

Психологи кажуть, що, заздрячи комусь, ми підсвідомо вважаємо себе неспроможними досягти бажаного. Та найчастіше заздрість є невиправданою, а іноді навіть безглуздою. Розрізняють чотири етапи нарощування заздрощів у нашому серці:

Перший етап – думки. “Я не знаю, чому він мені не подобається, але він мені не подобається!” У такому разі треба взяти збільшувальне скло і подивитися, через що ми його нагороджуємо антипатією. Мабуть, це – через заздрість.

Другий етап – слова. Обмова, плітки і наклепи. Як правило, джерелом наклепу на якусь особу є заздрість.

Третій етап – інтрига. Скільки інтриг є під час навчання в будь-якому навчальному закладі, на роботі і т. д. Мета зрозуміла: посварити одного з другим, відштовхнути людину від іншої особи.

Четвертий етап – розголошення всіх помилок, всіх випадків, коли людина спіткнулася. Заздрість спонукає людину до дії, наповнює “щастям” у випадку, коли інший терпить поразку, тому заздрісна людина, коли це станеться, збирає всіх оточуючих і мало не за допомогою радіостанції оголошує, якої страшної помилки припустилася певна особа.

Замість того, щоб заздрити, краще благословляти всіх людей, у т. ч. і наших ворогів. Від цього ми лише виграємо, а програє диявол.

Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче” (Рим. 12:15).

А в нас нерідко буває якраз навпаки: ми плачемо з тими, хто радіє, і зловтішаємося з того, що хтось плаче.

Будуймо правильні взаємовідносини з Богом і в нас та в нашому житті все буде гаразд. Так що, друзі, заздрити – дуже невигідно. Заздрість, зазвичай, не впливає на життя тих, кому ми заздримо; від заздрості страждаємо лише ми самі і члени нашої сім’ї.

Як тільки ми починаємо шукати щось погане в людині, потрібно перевірити, чи ми не заздримо їй. Якщо так, то починаймо благословляти цю людину, говорити про неї лиш все хороше, радіти за її успіх. І таким чином ми переможемо заздрість.

Запам’ятаймо – заздрість найбільше шкодить нам та нашим близьким. І якщо ми любимо себе, любимо своїх рідних, то перестаньмо заздрити.

Автор: Володимир Гринишин

Попередній запис

Як народжується заздрість?

Ольга Краснікова Багато людей мучаться від заздрості. Заздрість – це дійсно дуже неприємне почуття, і воно може приносити масу незручностей. ... Читати далі

Наступний запис

Про гріх заздрості

"Бо де заздрість і сварливість, там безладдя і все лихе" (Як. 3:16) Заздрість – це один з головних гріхів, який ... Читати далі