«Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього» (1Ін. 2:15,16), – попереджає всіх апостол Іоанн Богослов. Проте мало хто прислухається до цієї поради. Світ зі своїми спокусами і принадами манить людей, буквально чарує, заставляє забути багатьох, «що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим» (Лк. 4:4).
– Кому яке діло до того слова, навіть якщо воно Боже? – таке часто можна почути з вуст грішного людства. І в цьому немає нічого нового: «Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!» (1Кор. 15:32), – казали задовго до нас. Тут мимоволі хочеться додати, повторюючи за апостолом Павлом: «Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї. Протверезиться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога» (1Кор. 15:33,34). Так, люди не знають Бога, і не тільки не знають, але часто не хочуть нічого чути про Нього, «і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб» Спаситель «зцілив їх» (Мф. 13:15).
«Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали» (Ін. 10:10), – обіцяє усім без виключення Ісус за умови, якщо ми приймемо Його як особистого Спасителя від влади гріха та смерті. Господь не проти земних благ як таких, Він проти того, щоб у них ми шукали єдиний сенс життя: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?» (Мф. 6:24,25).
Ісус нагадує, що в кожного з нас життя має два виміри: земний і небесний. І безглуздо забувати про небесний вимір, лише піклуючись про земний: «Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:32,33). Тобто Бог обіцяє подбати про всі наші земні потреби, які дійсно необхідні нам, а не ті, які ми хочемо мати.
У цьому, до речі, часто криється причина закидів, які висувають невдоволені люди Богові: чому Він не відповідає на їхні благання та молитви? Послухайте, що каже з цього приводу Біблія: «Просите – і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших» (Як. 4:3). Бог не може завдати з власної волі нам шкоди, тому подає нам лише те, що принесе нам реальну користь. Хоча, звичайно, час від часу може поступитися нашим слізним благанням і дати нам те, про що так сильно прохали. От тільки чи будемо ми раді цьому? Навряд… Тому варто завжди до кожного свого прохання додавати: «Нехай буде воля Твоя» (Мф. 6:10; див. також Мф. 26:39).
«Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого, і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена» (Рим. 12:1,2), – лише безумовно прийнявши святу волю Божу стосовно себе та свого місця у світі, ми зможемо подолати згубну пристрасть заздрості. І не тільки подолати, але відкрити наново для себе наступні біблійні слова: «І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Як подолати заздрість?
Ваш коментар:
