Боже милосердя завжди більше від твого гріха

Є люди, які несуть тягар важкого гріха і не в змозі повірити, що Бог може їм пробачити. Ця ноша занадто важка, гнітить їх, унаслідок чого вони поволі стають психічно й фізично хворими. Однак ці люди не здатні розповісти про свій гріх, не спроможні висловити відповідного жалю за нього, не можуть піти до сповіді, бо бояться визнати його. Як їм скинути із себе цей тягар?

Пригадаймо собі, що у Святому Письмі написано: «Коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг…» (Іс. 1:18). Пророк Ісая твердить, що Ісус узяв на Себе наші борги, гріхи й провини. Саме через наші провини Його катували та розп’яли – це Його рани зцілили нас.

Ісус каже, що кожен, хто вірить у Нього, матиме життя вічне та що Він воскресить його в день Страшного суду. Христос завжди прощав гріхи. Він твердив, що людині буде відпущено всі гріхи, які вона вчинила проти Сина Людського. Тільки гріх проти Святого Духа їй не буде прощено. Цей гріх полягає в тому, що людина відмовляється вірити, що Бог добрий і більший від нашого гріха, а також що Його милосердя безконечне.

Це означає, що кожен гріх тобі може бути відпущено, якщо ти, почувши Слово Боже, хоча б трохи повіриш, що все буде добре, і спробуєш висловити жаль за свої гріхи та висповідатися. А ще можеш подивитися на хрест Христа й почати спокійно повторювати: «Ти взяв на Себе мої гріхи». Після цього спробуй уявити себе маленькою дитиною, яка тулиться до однієї з ран Ісуса. Ця рана є гарантією того, що твій гріх прощено. Далі добре кілька разів повторити фрагмент із Символу віри, де сказано: «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів». А потім запитай себе: «Чи моя мати коли-небудь могла б мене вбити або кинути в море?» І навіть якщо вона була б здатна на таке, Бог каже, що Він ніколи не покине людину.

Звичайно, аби повірити у відпущення гріхів, треба знову й знову молитися. Часом у прощення треба втекти, щоб сховатися в ньому. Це схоже на те, як дитина вистрибує на руки до батька, щоб знайти в його обіймах захист.

* * *

Посеред ночі у двоповерховому будинку, в якому жила сім’я з п’яти осіб, сталася пожежа. Батько, мати й двоє маленьких дітей швидко вибігли на вулицю. І тільки надворі батько помітив, що серед них немає п’ятирічного сина. Він почав озиратися, шукаючи його, і запитувати, чи хтось не бачив хлопчика. У відповідь донька сказала йому, що брат замість того, щоб вибігти разом з усіма на вулицю, піднявся на другий поверх. Батько забіг назад у будинок, але сходи нагору вже палали. Усюди було повно диму, тож виявилося, що піднятися на другий поверх неможливо. У розпачі батько повернувся на вулицю і глянув угору. Тієї ж миті відчинилося вікно й син, що з’явився в ньому, закричав до батька: «Тату, рятуй мене!»

Батько на хвильку завагався, роздумуючи, що йому робити, а потім підбіг під вікно, розвів руки й гукнув: «Стрибай, синку! Я тебе впіймаю, і все буде добре».

Син подивився вниз і крикнув: «Тату, але як маю потрапити у твої обійми, якщо не бачу тебе серед цієї темряви й диму?»

Батько на це відповів: «Стрибай, сину! То пусте, що ти не бачиш мене, важливо, що я тебе бачу, тож усе буде гаразд».

Син стрибнув в обійми батька і врятувався.

* * *

Хай яким тяжким був твій гріх, маєш завжди вірити в милосердя Отця, що схоже на рятівну сітку, розпростерту під тобою. Воно – мов розкриті для тебе обійми. Хоча твоє сумління звинувачує тебе, а рани гріха болять, і хоча не можеш повірити, що тобі може бути прощено, все ж стрибни в Божі обійми, довірся Отцеві. Просто виріши, що віритимеш у відпущення гріхів.

Так ти врятуєш своє зранене серце. І завдяки цьому зможеш повірити, що Боже милосердя завжди більше від твого найважчого гріха.

Також пригадай собі притчу Ісуса про блудного сина. Хоча цей син розтринькав і змарнував усе, що отримав удома, батько все одно чекав на нього, вибіг йому назустріч, поцілував його, вдягнув у нову одежу і влаштував на його честь велике свято.

Бог неймовірно, дивовижно добрий. Пригадай собі, наприклад, притчу Ісуса про заблукану вівцю. Ісус шукає її, знаходить заплутану в заростях і тернині, бере на руки й несе як трофей, закликаючи сусідів тішитися разом з Ним, адже знайшов загублену овечку.

Це ти – той блудний син, яким так тішиться Отець, а з Ним і ціле небо. Це ти – загублена вівця, яку Ісус шукає та прагне нести на власних руках, як дитину, бажаючи бути твоїм другом.

Як твердить церковна молитва, Бог радіє прощенню. Йому прикро, якщо ти не віриш, що Він такий добрий.

Наважся більше не грішити й відчуєш полегшення. Дивися на Його хрест і повторюй: «Поглянь, як я полюбив Тебе». Подумки прийми простягнуту тобі руку Ісуса й скажи: «Добре, я вірю, що Ти – мій друг і любиш мене. Ось я перед Тобою, можеш розраховувати на мене».

Чини так щодня, поки не відчуєш, що свобода й радість оселилися у твоєму серці.

Попередній запис

Молитва і гріх

Пориньмо спільно, шановний читачу, у мудрість життя. Я хотів би розповісти тобі сьогодні про молитву. Вчитися промовляти «Отче наш» – ... Читати далі

Наступний запис

Що таке гріх?

Гріх – це спис, що прошиває тебе. Гріх – це брехлива обіцянка щастя. Гріх – це непослух Богові. Гріх – ... Читати далі