Іуда Іскаріотський

Поцілунок Іуди (фрагмент), Джотто ді Бондоне

Якби ми нічого не знали про Ісуса, окрім тих декількох скупих рядків Євангелія, в яких описана драма стосунків Ісуса з учнем Іудою, вже цього вистачало б, щоб скласти про Христа чітке і ясне уявлення.

Христос любить людей і безмежно довготерпеливий до них. Він розуміє, що людина недосконала, чекає її виправлення, знову і знову намагається достукатися до серця цієї людини.

Чому Христос узяв у коло учнів негідного? А чому Він взагалі закликає до віри нас з вами, порочних і часто невірних Богові людей?

Він вірить у нас. Вірить, що Його любов і терпіння виправить і нашу душу. Так вірять у свою дитину люблячі батьки, хоч би навіть чадо збилося зі шляху істинного.

Отже, Христос узяв в учні Іуду, людину жадібну, дріб’язкову.

Іуда з Каріоту (сьогодні це комплекс міст, що знаходиться в 10 кілометрах від Хайфи, називається Крайот) не відрізнявся ніякими видатними даруваннями. Євангелія не розповідають про якусь його активність у справі учнівства Христу, не донесли до нас якихось інших подробиць про його життя серед апостолів. Адже він був одним із них, навіть не другом їх, а братом.

Схоже, призвавши йти за Собою таку людину, Христос дає їй можливість перевиховатися і звільнитися від якихось її гріховних якостей. Можливо, від жадності.

Спеціально для цього Ісус доручає не кому іншому, а Іуді носити ящик з пожертвуваннями, в який кожен із слухачів Христових міг щось пожертвувати. З цього ящика апостоли брали гроші на їжу, нічліг, якісь інші потреби. Тільки от зарекомендував себе Іуда нечесним хранителем. Коли одна жінка помазала ноги Ісуса дорогоцінним миром і обтерла ноги волоссям, Іуда бурчав: «А чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?». Апостол Іоан іронічно зауважує: «Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали» (Ін. 12:5,6). У грецькому оригіналі замість слова носив стоїть відносив, тягав, що надає цьому свідоцтву апостола Іоана більший драматизм, ніж є в українському перекладі.

В іншому місці апостол Іоан наводить такі слова Спасителя: «Чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол. Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох» (Ін. 6:70,71).

Що відчував Іуда, знаходячись поряд із Спасителем? Яка відбувалася в ньому боротьба, а те, що ця боротьба, якась внутрішня робота відбувалася, – це безперечно? Ми цього не знаємо, знаємо тільки напевно, що Христос намагався достукатися до серця Іуди до останнього… На Тайній Вечері, коли Іуда вже домовився зрадити Учителя, Ісус показує, що Він знає про це: «Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене» (Ін. 13:21).

Можливо, хоч ця терпляча любов, що чекає відгуку, зупинить зрадника?.. Але Іуда пішов у ніч.

Сад Гефсиманський. Ісус молиться, учні дрімають. Раптом… сонні апостоли переглядаються. Брязкання зброї, хрускіт каміння під ногами людей. З темряви виринає Іуда. Звичайно, Ісус зрозумів, що Іуда привів сюди загін, який повинен схопити Його. Іуда повинен подати знак – кого хапати. У темну палестинську ніч такий знак потрібний, інакше можна було обізнатися. Схвильований Іуда підходить до Ісуса – і цілує Його. Це знак, і вже нічого не можна буде переграти. Але врятувати Іудину душу ще можна. І Ісус запитує: «Друже, для чого ти прийшов?» (Мф. 26:50).

Це питання – найсильніший, на мій погляд, доказ того, що до останнього, навіть коли для Нього Самого вже не залишається шансу, Ісус хоче врятувати людину. Навіть негідника.

У Іудиній душі, поза сумнівом, відбувалися якісь процеси. Знаходитися поруч з Ісусом, цією втіленою Любов’ю і залишитися тим самим – жадібним і дрібним – неможливо. Нехай, зрадивши Ісуса, Іуда програв цю сутичку зі своїми пристрастями. Нехай він не знайшов у собі сили покаятися, як знайшов Петро, який тричі відрікся від Христа. Проте ми знаємо, що і жити, заглушивши в собі голос сумління, Іуда не зміг. Кинувши гроші, отримані за зраду, він пішов і повісився…

«Нехай дні його будуть короткими, і достоїнство його перейме інший» (Пс. 108:8)

Попередній запис

Фадей, він же Іуда Яків або Леввей

Апостол Іуда Фадей. Антоніс ван Дейк Найзагадковіший з Дванадцяти апостолів, навіть ім'я якого викликає суперечки... В ... Читати далі

Наступний запис

Матфей (Маттій)

Апостол Матфей Пітер Пауль Рубенс Матфей – учень Ісуса Христа, який за жеребом зайняв місце серед ... Читати далі