Давайте перенесемося з дня нинішнього на берег озера Галилейського в часи Христові. Щойно покликані перші апостоли – Андрій і Петро. І от Спаситель «побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним» (Мф. 4:21,22).
Два брати: Іоан (Богослов) і Яків. Іоан – хлопець, Яків – людина зріла. Кидаючи свої сіті, вони йдуть за Ісусом і назавжди стають Його учнями, найближчим колом, двома з Дванадцяти.
Ісус назвав братів “Воанергес”, що в перекладі з арамейської означає “Сини громові”. Ймовірно, таке іронічне прізвисько ці брати отримали через свій поривчастий характер.
Було в них щось, що дозволило Христу виділити їх з інших апостолів. Тільки цих братів, та ще Петра, Христос робить учасниками найвідповідальніших моментів Свого служіння.
«І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова» (Мк. 5:37) – це в розповіді про воскресіння дівчинки, дочки Іаїра. Тільки цих апостолів бере із Собою Христос на Фавор, і тільки вони виявляються свідками Його Преображення. І саме їх Спаситель покликав із Собою розділити молитву в саду Гефсиманському.
Богослови багато думали над тим, чому саме їх?.. Петро, припустимо, – перший з апостолів. Але чому Іоан і Яків? За палкість їх натури, і тому, що їм належало особливим чином послужити справі проповіді християнства? Цілком можливо. В усякому разі, Іоан і Яків були рішучими людьми і у своєму апостольському завзятті випереджали інших.
Одного дня Христа не пустили в одне поселення. «Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села» (Лк. 9:54-56). Ці брати не можуть зрозуміти: як це можна не пустити Христа?
Євангелія зберегли ще один, зовнішньо курйозний момент, пов’язаний з ім’ям братів. «Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите» (Мф. 20:20-22). Сини Зеведеєви – це наші герої: Іоан і Яків. Значить, були підстави просити для них особливі місця в Царстві Божому, раз мати з наївною простотою звернулася з таким проханням до Христа.
Після Воскресіння Христового брати проповідують в Єрусалимі і в Палестині. Іоан бере до себе додому Божу Мати і піклується про Неї, ім’я Якова як невтомного місіонера і свідка Христового гримить по всій Іудеї. Саме тому в 44 році, бажаючи припинити проповідь про Розіп’ятого і Воскреслого і знищити насіння християнства, цар Ірод наказує убити саме Якова. «У той час цар Ірод підняв руки на декого з церкви, щоб заподіяти їм зло, і мечем убив Якова, брата Іоанового» (Діян. 12:1,2). Перший апостол – мученик Церкви, чия пролита кров стає символом ворожнечі недобрих людей проти Церкви та Істини. Але, як через півтора століття скаже Тертуліан, “кров мучеників – насіння християнства”. Віра, що більша і прекрасніша, ніж спрага до життя, все більше і більше ширилася по всій землі.
