Рай і скорбота

Рай, Мікалоюс Чюрльоніс

Днями знову почув запитання, яке не дає іноді людям спокою: “От потраплю я в рай, і як же я зможу там радіти, якщо хтось із близьких для мене людей не врятується?”

Про це, і справді, багато хто запитує, і далі навіть того йдуть:

– Як же Бог, якщо Він, і справді, любов, зможе допустити, щоб хтось мучився в той час, коли інші радітимуть?

І висновки, відповідні, робляться: або Бог не благий, або муки пекельні не вічні, або і зовсім їх немає. Або навіть взагалі нічого немає.

Але нічого такого в даному випадку людина не казала, а запитала саме те, що запитала. І гріх за таке питання людину засудити чи посміятися над нею, тому як занепокоєння, нею висловлене, так або інакше, але на любові ґрунтується і тому гідне розуміння і пошани. І відповіді гідне – тим більше. Тому відповідаю. Втім, відповіді мої теж все більше на питання схожі.

– Запитаю і я вас, – кажу. – Ви, звичайно, не гніваєтеся на мене, але чому ви вирішили, що потрапите після смерті саме в рай?

– Я не знаю. – замислилася співрозмовниця, – я на милість Божу сподіваюся. Можу і не потрапити, зрозуміло.

– Значить, точно не знаєте, і це теж велике питання – доля ваша загробна, як і моя, як і будь-якої іншої людини?

– Так, безумовно.

– І проте в цьому плані ви Богу готові довіритися – роблячи при цьому, звичайно, усе, що вимагає ваша християнська совість?

– А що ж мені ще залишається?..

– А раз так, і в усьому іншому теж довіртеся.

Я міг би, напевно, багато ще постаратися “від себе” сказати. Наприклад, що “грішники самі винні у своїх муках, і тому їх не жаль”. Чи що врятовані і ті, хто досягнув осель райських, будуть цілком поглинені спогляданням Божественної краси, тішитимуться любов’ю Божою і забудуть про все інше. Я подібні пояснення зустрічав – у різних книгах і в різних авторів. Але, проте, нічого такого казати не став.

Через одну, але дуже важливу причину: я не знаю, як усе буде в тому, іншому житті, оскільки сам знаходжуся ще в цьому. І я не хочу нічого навмисно чи не навмисно спрощувати або, навпаки, ускладнювати, намагаючись своїм обмеженим розумом осягнути і – більше того – пояснити те, що може бути осягнуте лише у вічності.

Я знаю інше. Знаю, що є безліч інших речей, інших питань, на які відповіді в цьому світі не знайти. Чому народжується дитина в сім’ї, в якій ніхто їй не радий, і чому подружжя, день і ніч благає Бога послати їм чадо, залишається бездітним? Чому смерть викрадає того, хто так потрібний, такий дорогий нам, а всіма забута і немов загублена в цьому житті літня людина живе, підбираючись потихеньку до столітнього ювілею, понад міру “насичена днями” і очікує смерті як позбавлення від страждань? Чому люди частенько люблять тих, хто нехтує ними, і самі нехтують тими, хто любить їх? Чому така хороша, така чудова людина пішла звідси, так і не набувши віри, пішла, залишившись чужою для Церкви і Бога? Нескінченний ряд “чому”, питань, які не мають задовільної відповіді.

Але Бог не залишає нас без того, що нам дійсно потрібне, а раз так, то ці відповіді нам тут і зараз не потрібні. Господь усе знає, ніщо не приховане від Нього, у тому числі і тяжкі роздуми, і сумніви, і вся наша уявна безвихідь. Через те і каже Він Своїм учням і нам каже про ту мить, коли ми зустрінемо Його: “І в той день ви не спитаєте Мене ні про що” (Ін. 16:23). Усі питання наші втратять своє значення, будуть вирішені остаточно і безповоротно в Ньому. Ми переживаємо це іноді в якійсь дуже маленькій, крихітній мірі ще тут, коли в скорботі і зніяковінні серця молимося і в молитві сповнюємося відчуття присутності Божої. Не змінюються, можливо, ще зовнішні обставини, не зникають труднощі, але скорбота йде, вона немов розчиняється у світлі і любові Отця до Його безрозсудних, немічних дітей.

Так або приблизно так я і постарався відповісти моїй співрозмовниці. І вона цією відповіддю задовольнилася.

Автор: ігумен Нектарій (Морозов)

Попередній запис

Боязнь раю

Підходить до мене днями молода дівчина (я знаю її вже років 10, відколи вона прийшла в храм з мамою смішним ... Читати далі

Наступний запис

Як не потрапити до пекла

Багато авторів, щоб привернути читацьку увагу, вдаються до гучних заголовків, які насправді мало відповідають або зовсім суперечать тій інформації, що ... Читати далі