Симон Кананіт

Апостол Симон Кананіт, Хосе де Рібера

Християнство несумісне з жорстокістю, вбивством, насильством над людиною. Але що робити із злочинцем, який прозрів лише на смертному одрі? Чи можливе для нього спасіння? Напевно, можливе, але тут таємниця Божої любові. Помилує Бог таку людину для вічності або залишить у пітьмі непроглядній пожинати плоди свого життя – лише в Його волі. У будь-якому випадку спасіння душі вбивці, мучителя, який кається – завжди виключення, а не правило. Чому правило? Бо людина, яка бажає розкаятися у вбивствах і насиллі, повинна встати на багаторічний шлях виправлення скоєних гріхів, на шлях допомоги людям, служіння їм.

Але звідки ця безглуздість – як приклад покаяння грішника наводити розбійника, якого розіп’яли разом з Христом? Той євангельський розбійник, був не вбивцею-грабіжником, а бунтівником-революціонером. Власне, слово “розбійник” – у грец. лестес означає бунтівник. Ці люди боролися з римськими окупантами Іудеї. Це були герої народу, недаремно їх ватажка Варавву народ вимагав звільнити замість Христа.

Для таких бунтарів римляни і ввели тяжку страту розп’яттям. І Христос, до речі, страчувався з цими розбійниками “за однією статтею”. Як каже один з розбійників, Спаситель «на те саме засуджений», що і вони. (Лк. 23:40).

Отже, розбійник, розіп’ятий поруч з Христом, не був вбивцею і негідником. Це був вірний син ізраїльського народу, який невірно розумів методи боротьби з окупантами. Він взяв зброю в руки саме у зв’язку з глибокою самовідданою вірою. Його життя не було перешкодою до входу в Рай, до Бога.

Але в історії склалося абсурдне трактування цього сюжету. Досить покаятися – і потрапиш у Рай. Скільки ж людей виправдовували свої душогубства прикладом Євангельського розбійника.

Отже… розбійник, який покаявся, вірніше, бунтівник, ревнитель. Скільки їх було за часів Христових, які думали, що лише зброєю можна перемогти тотальну машину, яка зветься Римська Імперія… Але Христос каже інакше: «Всі, хто візьме меч, від меча і загинуть» (Мф. 26:52). Меч не припиняє, а продовжує насильство; тільки слово Любові та Істини може зупинити кровопролиття.

Це не очевидно і для багатьох наших сучасників, тим більше було дивним для Ісусових сучасників. Але один з них не просто в це повірив, а став апостолом. Він залишив своє бунтівне ремесло і прилучився до учнів Ісусових. Звали його Симон, а прізвисько в нього було Кананіт (у перекладі з арамейської – ревнитель). Апостол Лука дає грецьку версію його прізвиська: Зилот, що означає те ж саме, що і Кананіт.

Яким чином цей борець з тиранією Риму став апостолом? Цього ми не знаємо. Передання каже, що Симон був родичем Христовим, що він жив у місті Кана і на шлюбі саме цього Симона Христос перетворив воду на вино. Достовірно це невідомо, як і подробиць того, яке місце цей апостол займав у числі Дванадцяти.

Передання свідчить, що після того, як апостоли вирушили на проповідь, апостол Симон проповідував Христа в Іудеї, а також в Едесі і Сванетії, у межах кордонів осетин, і в Абхазії – у місті Севасті, нинішньому Сухумі. Якісь подорожі Симон здійснив разом з апостолом Андрієм Первозваним. Країни Іверії цих двох апостолів: Андрія і Симона – вважають своїми просвітителями.

У місці, званому нині Новий Афон, в ущелині річки Псирцхі, показують древню печеру, в якій жив і молився святий Симон. Тут же, за 20 кілометрів від Сухумі, апостол прийняв мученицьку кончину і був похований.

Попередній запис

Андрій Первозваний

Апостол Андрій Первозваний, Франсіско де Сурбаран Апостол Андрій народився в мальовничому містечку Вифсаїда, на березі Генісаретського ... Читати далі

Наступний запис

Яків Зеведеїв

Апостол Яків, Гвідо Рені Давайте перенесемося з дня нинішнього на берег озера Галилейського в часи Христові. ... Читати далі