Угода з Богом

Закхей на фіговому дереві, Джеймс Тіссо

«І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм» (Лк. 16:8), – ці слова з Христової причті про неправедного управителя (див. Лк. 16:1-13) бентежать багатьох людей навіть через століття. Що ж такого мудрого вчинив управитель? За кошт господаря отримав благовоління в його боржників? Звичайно, за світськими мірками поведінка управителя заслуговує на засудження, проте окрім земного виміру існує вимір небесний, де земні речі мають зовсім іншу цінність: «Бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом» (Лк. 16:15). Саме це мав на увазі Спаситель.

«Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові» (Як. 4:4), – і, відповідно, навпаки: якщо хочеш стати другом Богові – мусиш ворогувати зі світом. Як це і підтвердив Христос у Нагорній проповіді: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:24). З цим самим ствердженням ми зустрічаємося і в притчі про неправедного управителя (див. Лк. 16:13), що допомагає нам зрозуміти Божу думку стосовно земних скарбів: вони дані нам для того, щоб з їх допомогою ми служили ближнім.

Бог, так би мовити, дає нам мале земне багатство, щоб ми з його допомогою здобули вічні, нетлінні, незрівнянно більші небесні скарби. В іншому випадку – нам не побачити Царства Небесного та його скарбів згідно Божого принципу: «Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому. Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?» (Лк. 16:10,11).

Таким «вірним у малому» став митар Закхей, який зумів неправедним земним багатством «купити» собі доступ у вічні небесні оселі. Тим самим він став, згідно Послання апостола Якова, Божим другом, у чому можна пересвідчитися з наступного діалогу:

– Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.

– Нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. (Лк. 19:8,9).

Багатьом може зовсім не сподобатися формулювання, що Закхей «купив» доступ до небесних осель. Звичайно, Закхей не купив доступ для себе і своїх близьких («дому цьому»), давши хабара Господові. Думати так – справжнісіньке блюзнірство, проте таке блюзнірство можна зустріти скрізь, коли люди намагається свічками, або дрібними добрими (а деколи і зовсім не добрими і не дрібними) справами отримати благовоління в Господа.

Єдине, що може зацікавити Бога – це наше упокорене серце: «Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш» (Пс. 50:19). Саме своє серце, усього себе запропонував Закхей Богові, а багатство він віддав убогим, щоб воно не займало в його серці місця, яке по праву має належати лише Богові. От так і була укладена угода між Богом та Закхеєм: Закхей віддав уже не потрібні йому власні земні статки, а натомість для себе і для своєї родини отримав від Бога життя вічне.

Так вийшло, що Закхей виявився чудовим фінансистом, який добре знав ціну земним і небесним скарбам. Чи як би сьогодні висловилися, був добре обізнаний на курсі земних і небесних валют, затвердивши на власному прикладі Христовий вираз: «сини віку цього» цілком можуть бути розумнішими «від синів світу в роді своїм», тобто людей, які не можуть розстатися зі своїми земними статками заради багатств Царства Божого.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docУгода з Богом


Ваш коментар: