Рай – у любові

Сходження Христове в пекло

Адам втратив рай – це був його гріх; Адам втратив рай – це жах його страждання. І Бог не засуджує; Він кличе, Він підтримує. Щоб ми опам’яталися, Він ставить нас в умови, які наочно свідчать нам про те, що ми гинемо, нам потрібно врятуватися. І Він залишається нашим Спасителем, а не Суддею. Христос кілька разів в Євангелії каже: “Я прийшов не судити світ, але спасти світ” (Ін. 3:17; 12:47). Поки не настане повнота часів, поки не прийде кінець, ми під судом совісті нашої, ми під судом Божественного слова. Але Бог не судить; Він благає, Він кличе. Він сходить у самі глибини людського пекла, щоб тільки ми могли повірити в любов і опам’ятатися, не забути, що є рай.

А рай був у любові; і гріх Адама в тому, що він не зберіг любов. Питання не в послуху, а в тому, що Бог пропонував усього Себе, без залишку: Своє буття, любов, мудрість – усе Він давав у цьому союзі любові, який робить з двох одну істоту (як Христос каже про Себе і про Отця: “Я в Отці і Отець у Мені“, Ін. 14:11). І в цій любові, у нероздільному, нерозлучному з’єднанні з Богом ми могли б бути мудрими Його мудрістю, любити всім простором і бездонною глибиною Його любові. Але людина була попереджена: не шукай пізнання через куштування плоду від дерева Добра і Зла, – не шукай холодного пізнання розуму, зовнішнього, чужого любові; не шукай пізнання плоті, п’янкої і одурманюючої. І саме на це спокусилася людина; вона захотіла знати, що добро і що зло. Вона захотіла дізнатися, що таке бути і не бути, – але вона могла це пізнати, лише затвердившись назавжди через любов, укорінившись до глибин свого буття в Божественній любові.

І людина пала; і з нею похитнувся весь всесвіт. І суд, до якого ми прямуємо, той Страшний суд, який буде наприкінці часів – адже він теж тільки про любов. Притча про Страшний суд  (Мф. 25:31-46) саме про це говорить: чи зумів ти на землі любити великодушною, ласкавою, сміливою, доброю любов’ю? Чи зумів ти жаліти голодного, чи зумів ти пошкодувати голого, бездомного, чи вистачило в тебе мужності відвідати ув’язненого, чи не забув ти людину, яка хворіє, у лікарні, самотню? Якщо в тобі є ця любов – тоді є тобі шлях і в Божественну любов; але якщо земної любові немає – як можеш ти увійти до Божественної любові? Якщо те, що тобі за природою дано, ти не можеш здійснити, як же ти можеш сподіватися на надприродне, на дивне, на Боже?.. І от у цьому світі ми живемо.

Розповідь про рай в якомусь відношенні, звичайно, іносказання, бо цей світ, який загинув, світ, до якого в нас немає доступу; ми не знаємо, що таке бути безгрішними та безневинними. І мовою занепалого світу можна тільки образами, картинно вказувати на те, що було і що ніхто більше ніколи не побачить і не пізнає.

Автор: митрополит Антоній Сурожський

Попередній запис

Заклик чи привід?

У Христовому описі Остаточного суду, більш відомого під назвою Страшного, впадає у вічі одна характерна деталь: праведники і ті, хто ... Читати далі

Наступний запис

РайСтрах

Більша частина з нас упевнені, що домовилися з Богом. А що? Орендна плата невисока: сходити в неділю в храм, трохи ... Читати далі