ДУША

Душа – найчастіше означає життя, властивості живого створіння, як тварини, так і людини, але іноді по відношенню до людини означає властивості її безсмертного духу, який не можна убити.

  • «І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні» (Мф. 10:28).

Іноді цим словом позначається властивість характеру і стан духу:

  • «У людей, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все у них було спільне» (Діян. 4:32).

чи просто особа, людина.

  • «Іаван, Фувал і Мешех торгували з тобою, вимінюючи товари твої на душі людські і мідний посуд» (Єз. 27:13).
  • «Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ» (Діян. 2:41).
  • «кориці і фіміаму, і мира і ладану, і вина і єлею, і борошна і пшениці, і худоби і овець, і коней і колісниць, і тіл і душ людських» (Одкр. 18:13).

Жало у плоть

Не можна пройти повз особу Павла.

Те, що Павло бачив і чув у своєму видінні про рай, неможливо було переказати. Це могло означати, що для того, щоб зміцнити Павла для його спеціальної місії в стражданнях, які він мав переносити, Господь дав йому видіння майбутньої слави, частина якої йому було заборонено відкривати іншим.

Але можливо також, що небесну славу неможливо описати людською мовою, подібно до того, як ідею про кольори неможливо передати людині, яка народжена сліпою.

Павлове «жало у плоть»

Є багато різних думок, що б це могло означати. На загальну думку, яка нам здається найбільш доречною, це була хронічна офталмія, хвороба очей, яка викликала сильні болі і іноді робила його вигляд відразливим.

  • «А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався» (2Кор. 12:7).

Такий висновок можна зробити на підставі мови, якою написані Послання Павла.

Це сталося з ним за 14 років перед тим, як він написав це послання, тобто приблизно тоді, коли Павло прибув у Галатію, під час його першої місіонерської подорожі.

Його прихід у Галатію був викликаний якоюсь фізичною неміччю: «Знаєте, що хоч я і в немочі плоті благовістив вам у перший раз» (Гал. 4:13), яка надавала йому відразливого вигляду, що люди в його присутності почувалися ніяково: «Але ви не зневажили і не відцуралися спокуси моєї в плоті моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Ісуса» (Гал. 4:14).

Вони б віддали йому власні очі (Гал. 4:15).

  • «Яке ж було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і віддали мені» (Гал. 4:15).

Чому очі? Бо, очевидно, хвороба уразила саме очі.

  • Великий почерк, властивий Павлу: «Бачите, як багато я написав вам власною рукою» (Гал. 6:11),

можливо, був результатом його поганого зору. Це теж могло стати причиною того, що деякі свої послання він диктував своїм помічникам.

З цього можна зробити наступний висновок: На момент древнього Ізраїлю в них не було повного розуміння Всесвіту, як ми маємо сьогодні. Так вони писали термінами, з якими були знайомі. Євреї говорили про три неба. Перше небо складалося із земної атмосфери, де були хмари і птахи. Другий рай був там, де були сонце, зірки і місяць. Третій рай був житлом Бога.

Коли Павло сказав, що він був захоплений до третього неба (2Кор. 12:2), він мав на увазі житло Боже.

За матеріалами сайту «Вивчення Біблії»

Попередній запис

НЕБО, НЕБЕСА

Вознесіння Христове (фрагмент), Джон Сінглтон Коплі У Біблії єврейське слово шамайім, як і грецьке уранос, означає ... Читати далі

Наступний запис

Вірний напрямок

У світі немає абсолютно поганих (злих у біблійному розумінні) людей, втім, як і немає абсолютно добрих. Усі ми застрягли десь ... Читати далі