НЕБО, НЕБЕСА

Вознесіння Христове (фрагмент), Джон Сінглтон Коплі

У Біблії єврейське слово шамайім, як і грецьке уранос, означає видиме і невидиме Небо.

І. Цілісність видимого

Небо і земля, коли вони згадуються разом, означають цілісність видимого, Богом СТВОРЕНОГО СВІТУ (Бут. 1:1; Пс. 72:25; 120:2).

  • «На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1:1)
  • «Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?» (Пс. 72:25)
  • «Поміч моя від Господа, що створив небо і землю» (Пс. 120:2)

Небо в Старому Завіті розглядається як великий, натягнутий над землею шатер, намет (Пс. 103:2; Іс. 40:22 та інші), який одного разу, у Судний день, згорнеться «як сувій» (Іс. 34:4; Одкр. 6:13 і наст.).

Разом з цим існує інше уявлення, згідно з яким Небо, – це:

  • «подоба склепіння, як вигляд дивного кристала» (Єз. 1:22);
  • «як відлите дзеркало» (Іов 37:18).
  • Чи «щось подібне до роботи з чистого сапфіру» (Вих. 24:10).

Характеристики Неба:

  1. «це склепіння, що покоїться на найвищих горах як на опорних стовпах» (див. Іов 26:11).
  2. у ньому є ворота, двері (Бут. 28:17; Пс. 77(78):23)
  3. і вікна (Бут. 7:11; 8:2; 4Цар. 7:2,19; Іс. 24:18)
  4. через які Господь посилає дощ, сніг, град і блискавку (Іов 38:25), а також Своє благословення (Мал. 3:10).
  5. звідси на землю сипалася манна небесна (Пс. 77:24 і наст.).
  6. по Небу прокладають свій шлях сонце і зірки (Бут. 15:5; Нав. 10:13; Іов 9:9 та інші).
  7. до небес відноситься і повітряний простір, де літають птахи (Бут. 1:26; Мф. 6:26 та інші).

Одного разу Небо, як і земля, припинить своє існування (Пс. 101:26 і наст.; Іс. 51:6; Мф. 24:35), поступившись місцем новому творінню.

  • «Бо ось, Я творю нове небо і нову землю, і попередні уже не будуть згадувані і не прийдуть на серце» (Іс. 65:17).
  • «Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять. Якщо так усе це зруйнується, то якими слід бути у святому житті і благочесті вам, що чекають і бажають пришестя дня Божого, коли розпалені небеса зруйнуються і розпалені стихії розтопляться? А втім, за Його обітницею, ми чекаємо нового неба і нової землі, на яких живе правда» (2Пет. 3:10-13).

ІІ. Житло Бога

  1. Біблія, яка розглядає Небо як ЖИТЛО БОГА (Пс. 2:4; 13:2; 113:11; Іс. 63:15; Мф. 6:9), називає небозвід престолом Господнім, а землю – Його підніжжям (Іс. 66:1; Мф. 5:34 і наст.; 23:22; Діян. 7:49).

Проте повсюдна присутність Божа руйнує людське уявлення про простір:

  • «Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував» (3Царств (1Царів) 8:27)
  • «Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? Зійду на небо – Ти там перебуваєш; зійду в пекло – і там Ти» (Пс. 138:7, 8 і наст.)

хоча видиме Небо міцно затвердилося в людському уявленні як образ Неба невидимого.

  • «бо Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме і невидиме; чи престоли, чи господства, чи начальства, чи влади, – усе Ним і для Нього створено» (Кол. 1:16);

Повідомлення про явлення ангелів (Бут. 18:2; Нав. 5:13) і воскреслого Ісуса (Ін. 20:19,26) наводять на думку, що Божі небеса стикаються з нашим матеріальним світом.

Порівняйте хмару, яка під час преображення Ісуса осяює Його, а при вознесінні – закриває від очей учнів, Мф. 17:5; Діян. 1:9.

Вознесіння Христове (фрагмент), Джон Сінглтон Коплі
  • «Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте» (Мф. 17:5).
  • «Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з очей їхніх» (Діян. 1:9).

Небо по своїй суті – це щось інше, відмінне від видимого небозводу, тут існує невидимий Божий світ на противагу видимому світу людини;

  1. житло Бога в той же час – це вічна батьківщина Христа.
  • Він зійшов з небес (Ін. 3:13,31)
  • і після воскресіння повернувся туди (Мк. 16:19; Лк. 24:51; Діян. 1:9 і слід.).
  • Він сидить «праворуч Бога» (Мк. 16:19; Євр. 1:3)
  • і колись знову прийде на землю (Мф. 24:30; Діян. 1:11; 1Сол. 4:16; Одкр. 1:7);
  1. Небо є і місцем перебування ангелів (Мф. 18:10; Одкр. 7:11; 15:5 і наст. та інші); сатана ж був скинутий з Неба (Лк. 10:18; Одкр. 12:7-9);
  2. Небо одного разу стане оселею врятованих (Ін. 14:2-4; 17:24; 1Сол. 4:17; Одкр. 7:9-17) – тих, чиї імена написані на небесах (Лк. 10:20; Євр. 12:23).
  • Тут вони житимуть (Флп. 3:20)
  • тут знаходяться їх скарби (Мф. 6:20)
  • їх нагорода (Мф. 5:12)
  • та їх спадок (1Пет. 1:4).

Біблія розуміє це місце як місце слави: «Бо належало, щоб Той, для Якого все і від Якого все, Той, Хто приводить багатьох синів у славу, вождя спасіння їх зробив довершеним через страждання» (Євр. 2:10), де пануватимуть недоступні людському розуму досконалість і краса:

  • «І побачив я нове небо і нову землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже нема» (Одкр. 21:1).
  • «І ночі не буде там, і не будуть мати потреби ні у світильнику, ні у світлі сонячно­му, бо Господь Бог освітлює їх; і будуть царювати на віки віків» (Одкр. 22:5).
  • Життя (1Тим. 4:8)
  • служіння Богові (Одкр. 22:3)
  • поклоніння Богові (Одкр. 5:9-14; 11:15-18; 12:10 і наст. та ін.)
  • і слава (2Кор. 4:17) будуть вічно.

ІІІ. Небесний простір

За уявленнями старозавітних юдеїв, існувало декілька НЕБЕСНИХ ПРОСТОРІВ [євр. шамайім – множина за відсутності однини); у пізньому юдаїзмі їх налічувалося сім.

Про таке число небес у Біблії не говориться, Павло згадує тільки про «третє небо» (2Кор. 12:2-4).

У Посланні до Євреїв говориться не лише про те, що «піднесений вище небес» Христос «сів праворуч престолу величі на висоті».

  • «Таким і повинен бути у нас Первосвященик: святий, незлобливий‚ непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес» (Євр. 7:26).
  • «Головне ж у тому, про що говоримо, є таке: ми маємо такого Первосвященика, Який сів праворуч престолу величі на небесах» (Євр. 8:1).

але і про те, що Він, будучи великим Первосвящеником, «перейшов небеса»

  • «Отже, маючи Первосвященика Великого, Який перейшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповідання нашого» (Євр. 4:14).

і увійшов «в саме небо, щоб постати нині за нас перед лице Боже».

  • «Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, створене за зразком істинного, але в саме небо, щоб постати нині за нас перед лице Боже» (Євр. 9:24).

ІV. Бог небесний

У Новому Завіті слово «небо» вживається в значенні «Бог небесний», або «Бог (Який явив Себе) з неба».

  • «Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?» (Мф. 21:25).
  • «Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?» (Мк. 11:31).
  • «Встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою» (Лк. 15:18).

За матеріалами сайту «Вивчення Біблії»

Попередній запис

РАЙ

І. Біблійне поняття «Рай» Біблійне поняття «Рай» відповідає грецькому слово парадейсос, запозичене з древнє-персидської мови, в якій парідеза – це ... Читати далі

Наступний запис

ДУША

Душа – найчастіше означає життя, властивості живого створіння, як тварини, так і людини, але іноді по відношенню до людини означає ... Читати далі