Коріння байдужості

Багач, який потрапив у пекло, Давид Тенірс

Христова притча про весільний бенкет закінчується доволі сумним висновком-спостереженням: «Бо багато покликаних, та мало обраних» (Мф. 22:14). У чому ж причина такого сумного явища, яке ми можемо спостерігати на власні очі? – Зазвичай, причина доволі банальна – байдужість переважної більшості людей до своєї посмертної долі, адже, щоб потрапити на небеса, треба прагнути до них: «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12).

«Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3:15,16), – часто ці біблійні вірші наводять, щоб показати Боже ставлення до байдужості. І це так, проте варто уточнити, що ці слова звернені до Церкви (у цьому випадку – Лаодикійської), і Боже викривання закінчується Божим закликом-порадою: «Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей  помаж  очі твої, щоб бачити. Кого Я люблю, тих викриваю і караю. Отже, будь ревним і покайся» (Одкр. 3:18,19). Покайся, передусім у своїй байдужості, і Господь відновить тебе у твоїй причетності до Нього.

Виявляється, не все так погано, головне не втрати остаточно сердечний слух, щоб ненароком не прослухати Господній стук у дверцята власного серця: «Якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Одкр. 3:20). І не тільки розділити з Богом спільну трапезу, тобто спожити Тіло й Кров Христові Нового Завіту (див. Мф. 26:26-28), але й «сісти зі Спасителем на престолі Його» (див. Одкр. 3:21). Уявляєте, яку честь пропонує усім нам Спаситель: стати переможцями разом з Ним! Головне, не залишатися байдужим до Божого заклику до покаяння: «Хто має вухо, нехай чує» (Одкр. 3:22).

Проте більшість людей залишаються глухими до цього заклику: «Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб» Христос зцілив їх (Мф. 13:15). Зазвичай причина цієї глухоти – знову ж таки байдужість.

«Згадайте жінку Лотову» (Лк. 17:32), – попереджає всіх нас Спаситель, нагадуючи нам, що слід цінувати час відведений Богом для покаяння, «бо дні лукаві» (Еф. 5:16), і ніхто не знає, коли особисто кожному з нас доведеться «стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10).

Проте, навіть якщо ми особисто впевнені, що почули Божий заклик до покаяння, треба не полишати пильності, адже «хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1Кор. 10:12). Бо в іншому випадку ми можемо уподібнитися книжникові, який насправді знаючи відповідь на запитання, що слід робити, «щоб успадкувати життя вічне?» (Лк. 10:25), – не зміг втілити ці знання у власному житті, не визначивши особисто для себе, хто для нього є ближнім (див. Лк. 10:29).

У чому ж причина такого нерозуміння, такої байдужості? – Брак любові. До Бога, ближніх, і, відповідно, себе самого: «Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я ніщо» (1Кор. 13:2). Саме брак любові – є корінням байдужості.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docКоріння байдужості


Ваш коментар:

Попередній запис

Знову про байдужість (закінчення)

Байдужість у стосунках з ближніми На превеликий жаль, байдужість стала також основним принципом, на якому базуються відносини майже всіх людей ... Читати далі

Наступний запис

Про байдужість: зворотна перспектива

Тут пропонується ще один аспект теми байдужості. Річ у тім, що досить часто люди приймають за байдужість те, що байдужістю ... Читати далі