Ще кілька думок стосовно байдужості

Не претендуючи на ґрунтовний огляд, хочу поділитися кількома думками стосовно байдужості.

Найбільш яскравий приклад байдужості, який пригадується відразу ж, – це Лк.10:30-35: “Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі“.

Думаю, не потрібно пояснювати, хто був байдужим, а хто ні. Священик і левит, які через своє становище, як найбільш наближені до Бога люди, були зобов’язані бути чуйними до чужого болю, були зобов’язані жертвувати собою заради інших, виявилися черствими людьми, чия поведінка не йде ні в яке порівняння з добротою душі простого перехожого.

А тепер я пропоную вам придивитися до контексту цієї історії, бо так ви зможете зрозуміти, що ж означає “бути байдужим” у термінах Біблії.

І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе. Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби – і будеш жити. Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників” (Лк. 10:25-30).

Отже, прозвучало запитання: “Яким чином я зможу увійти до Вічності і почати жити вічно?” Той, хто запитував і відповідає: “Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе“. Ісус підтвердив, що це і є шлях у вічне життя. І тут починається найцікавіше. Законник, виявляється, знаючи Істину, усіма силами чинить опір їй, він починає викручуватися питанням: “А хто ж мій ближній?“, і от тут звучить історія про байдужість. Виходить, що байдужість – це протилежність любові, тим самим заповідям любові, про які говориться на початку.

Підтвердження цієї думки знаходимо в 1Ін.3:17: “А хто має достатки на світі, але, коли бачить брата свого в нужді, зачиняє від нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа?

Відсутність любові породжує байдужість. Тобто байдужа людина – це той, хто не вміє любити. При цьому Біблія говорить про любов до всіх, а не тільки до родичів і тих, хто до нас добре ставиться.

А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий” (Мф. 5:44-48).

Нагорна проповідь (фрагмент), Гюстав Доре

Байдужі люди, тобто люди в яких немає любові Божої не зможуть увійти до Царства Небесного. Біблійним прикладом цьому може слугувати притча про Страшний суд (див. Мф. 25:31-46).

Окрім неї на розум припадає притча про багача і Лазаря: “Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон і щодня розкішно бенкетував. Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його” (Лк.16:19-21).

Чому байдужі не увійдуть до Вічності? По-перше, бо вони вже отримали те добре, якого так хотіли, не звертаючи уваги на тих, хто страждає, потребує їх допомоги. Саме до байдужого багача звернені слова: “Чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш” (Лк.16:25).

По-друге, бо Царство Боже живе і рухається любов’ю, постійно готовою пожертвувати своєю зручністю, можливостями, аби лише іншим було добре. Там, на Небесах, усі живуть так, а байдужий там постійно мучитиметься через те, що всі дуже хороші, а він так не може, він це ненавидить: “Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло” (Ін. 3:20). А байдужий своєю бездіяльністю коїть зло, збільшує зло.

Яскравий приклад байдужості, що веде людину в погибель, – це Пилат, якому було абсолютно байдуже, хто перед ним стояв: винний або безневинний. Просто якийсь єврей, яких багато, і навіть попередження дружини не допомогли (Мф. 27:19), і він віддав на розп’яття безневинного. Проте не це погубило його, а те, що він був абсолютно байдужим до Істини, Яка стояла прямо перед ним і могла б стати для нього рятівною від гріха і смерті. Пам’ятаєте його байдуже “що є істина?” “Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого. Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому” (Ін.18:37,38).

От вона страшна справа, що здійснюється байдужістю. Поставити найважливіше питання твого життя Тому, Хто має відповідь… і негайно відвернутися і піти!

Байдужість (відсутність небесної любові чи хоч би бажання мати її) – це результат діяльності в людині її скам’янілого серця. Ми народжуємося з такими серцями, і тільки Бог може замінити їх на плотські серця, на яких Він Сам Власним перстом запише Свій небесний Закон, щоб нам вже тут і зараз почати жити за законами Неба, а не нашої байдужості. (див. Єз.11:19,20; Єз.36:24-27).

Автор: Олександра Ланц

Попередній запис

Причини падіння Єрусалиму

Осада та руйнування римлянами Єрусалиму в 70 році, Девід Робертс "Точкою відліку" згаданих жахливих подій можуть ... Читати далі

Наступний запис

Знову про байдужість

Дуже часто можемо почути від людей старшого віку, що раніше всі були більш довірливі та уважні, частіше допомагали один одному, ... Читати далі