Символізм пророка Єремії

Плач Єремії, Юліус фон Каролсфельд

Ще одна характерна особливість Єремії – його любов до символічних учинків. Буває так, що слова втрачають свою цінність і не сприймаються. Тоді, щоб донести до оточення свою звістку, пророку доводилося шокувати публіку скандальними вчинками.

От пророк одягає собі на шию ярмо, яке носять непокірні раби, і в такому вигляді розгулює містом. Так він показує жителям Єрусалима, що всіх їх заберуть у полон.

От Господь посилає його закопати натільну пов’язку в певне місце – текст оригіналу можна розуміти як вказівку на річку Євфрат, що протікає за тисячу кілометрів від Єрусалима, а можна – як вказівку на невеличкий потік Фара поруч з рідним містом пророка, Антатотом. Через певний час він має повернутися до пов’язки й пересвідчитися, що вона вже ні для чого не придатна, як і розбещений народ. Цей народ незабаром дійсно вирушить у вигнання на ріку Євфрат, у чужі землі Вавилонської імперії.

Про що йде мова, Євфрат чи Фара названі в тексті? Дивно було б думати, що пророк двічі здійснив багатоденну подорож, щоб на річковому березі закопати свою спідню білизну, а потім перевірити, чи не зіпсувалася вона – тим більше що ніхто з ізраїльтян там би його не побачив. Швидше за все, мова все ж таки йде про ваді (потік, що пересихає) Фару. Але схожість двох географічних назв не випадкова: вирушаючи до Фари, Єремія пророкує про майбутнє виселення народу на Євфрат.

Однак не всі подібні вчинки Єремії передвіщали біду. Коли військо вавилонян уже тримало в облозі Єрусалим, Господь повелів Єремії купити поле, розташоване поруч із містом. Наскільки безумним здавався цей вчинок, можна зрозуміти, якщо уявити собі, як москвич купує в листопаді 1941 року дачну ділянку десь поблизу Можайська. Яка дача, яка ділянка, коли ворог захопив цю землю і от-от увірветься до міста? Усе руйнується! Але цей вчинок ясно вказував жителям міста: життя не закінчується, все повернеться. Люди знову будуть орати поля й садити сади, ця земля залишиться за юдеями.

І все ж Єремії довелося побачити найстрашніше – виконання своїх пророцтв. На початку VI століття до Р.Х. після виснажливої облоги Єрусалим і Храм були зруйновані, багатьох людей було вбито, багатьох відвели в полон до Вавилона. Це означало не просто військову поразку, але крах усієї історії Ізраїлю. Старий Завіт, тобто угода, що була укладена між Богом та обраним Ним народом, призвела до катастрофи. Окрім великої пророцької книги ім’я Єремії в Біблії носить ще одна, невелика – це пронизливий Плач про завойований Єрусалим: “Як самотньо сидить місто, колись багатолюдне! воно стало, як удова; великий між народами, князь над областями зробився данником. Гірко плаче він уночі, і сльози його на щоках його. Немає у нього утішника з усіх, що любили його; усі друзі його зрадили його, зробилися ворогами його” (Плач Єремії 1:1-2).

Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають. Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання. Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили!.. Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій – у рід і рід. Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час? Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину. Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно?” (Плач Єремії 5:14-16, 19-22).

Пізніше гіркі слова Єремії згадували жителі інших міст, які зазнали такого ж розорення – наприклад, такий самий плач, наслідуючи давнього пророка, склав один із жителів Константинополя, завойованого турками в 1453 році. Адже пророцтво завжди звернене у вічність, і тому люди минулих віків знову й знову бачать, як збувається воно в їхньому сьогоденні.

Отже, Бог покарав Свій народ. Крапка? Зовсім ні! Пророцькі книги наповнені викриваннями, але є в них і надія. Попередній завіт, тобто угода, показав обраному народу, що є праведність і що є гріх, але сам по собі він ще не змінив людських сердець. Для цього було потрібне щось нове, до цього нечуване. Єремія передчував це, як й інші пророки. Але лише він, єдиний з усіх, назвав цю нову надію Новим Завітом. Він сказав: “Ось настають дні, – говорить Господь, – коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, – говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, – говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом” (Єремії 31:31-33).

Коли через шість з гаком століть у невеликій кімнатці в Єрусалимі Вчитель розділив хліб і вино з дванадцятьма учнями і сказав їм, що так укладається Новий Завіт між Господом і людиною, саме про це пророкував Єремія, саме до цієї тихої пристані прагнув він привести свій народ у часи нещастя.

Попередній запис

Єремія, печальний пророк

Ісая викривав гріхи своїх одноплемінників і закликав їх до покаяння. Про це ж саме говорив і його наступник – священик ... Читати далі

Наступний запис

Єзекиїль – пророк надії

Пророцтва Єремії збулися... 586 рік до Р.Х. Єрусалим і його Храм лежать у руїнах, Іудея спорожніла – жорстокі вавилонські завойовники ... Читати далі