Ісая – Пророк з великої літери

Пророк Ісая, Юліус фон Каролсфельд

Як в українській літературі є поет номер один – Шевченко, – так і в Старому Завіті є головний пророк – Ісая. У минулі часи, якщо наводилося якесь пророцтво зі Старого Завіту, то за замовчуванням вважалося, що належить воно безпосередньо Ісаї, особливо якщо в цьому пророцтві ми бачимо вказівку на Христа. Утім, Ісая був не єдиним і навіть не найпершим пророком, чиї промови склали окрему книгу – ще до нього був пророк Амос. Але, мабуть, ніхто з пророків не говорив яскравіше за Ісаю, ніхто не порушував настільки різні та глибокі теми. І в цьому сенсі він – справді перший з пророків.

Сам Ісая був із числа священиків Єрусалимського Храму – тих самих людей, які повинні були говорити з людьми про Бога. Але не завжди в них це виходило, не завжди цього й хотілося – багатьом досить було звершувати звичне богослужіння. Саме під час богослужіння одержав небесний заклик Ісая. Йому на жереб довелося зайти всередину святилища, у місце таємничої присутності Бога. І там…

У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, – і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений. І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене. І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима будете дивитися – і не побачите. Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх” (Ісаї 6:1-10).

Звернемо увагу: Ісая – доброволець, він сам викликався на проповідь, чудово усвідомлюючи при цьому свою недостойність. Але в чому ж полягала його звістка? Жителі Єрусалима продовжували дотримуватися Закону, приносили встановлені жертви, дбали про святилище. Але багато хто з них вважав за краще забути, що Бог чекає від людини не тільки виконання релігійних обрядів, але й праведної поведінки. Бог не приймає молитов людини, яка гнобить свого ближнього. Із самого початку своєї проповіді Ісая передає народу слова Господні: “Для чого Мені безліч жертв ваших?.. Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?.. Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх. І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови. Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;  навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. Тоді прийдіть – і розсудимо, – говорить Господь” (Ісаї 1:11-18).

А ще Ісая, наприклад, розповідав своїм слухачам притчу про виноградник. Хазяїн насадив його на пагорбі, обніс огорожею, зробив усе, щоб одержати добірний урожай. Але виноградні лози принесли йому тільки дикі, кислі плоди. Що стане він робити з таким виноградником? Звичайно, закине його, щоб перехожі його спустошили. І цей виноградник – не що інше, як обраний Богом єврейський народ… Який шок повинна була викликати ця звістка серед його слухачів! Минуть століття, і вже Ісус буде розповідати нову притчу про виноградник нащадкам слухачів Ісаї, і вони так само будуть дивуватися Його словам й обурюватися ними.

Але в книзі Ісаї ми знаходимо не лише грізні попередження. От він зустрічається із царем Ахазом, який боїться навали ворогів – Північне (Ізраїльське) царство вступило в союз із Сирією та готується напасти на Юдею. Але пророк каже цареві: «Не бійся». І відразу виголошує пророчі слова: “Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл. Він буде годуватися молоком і медом, доки не буде розуміти відкидати зле й обирати добре; бо перш ніж це немовля буде розуміти відкидати зле й обирати добре, земля та, якої ти страхаєшся, буде залишена обома царями її” (Ісаї 7:14-16).

Ім’я Еммануїл означає не що інше, як «з нами Бог». Ще до Різдва Христового євреї стали вірити, що тут мається на увазі якесь чудесне народження особливого немовляти – адже політичні події часів царя Ахаза вже нічого не значили для них.

Коли в Діви Марії у Вифлеємі народилося Немовля, Вона – а слідом за Нею і євангеліст Матфей, і всі християни – побачила в Ньому виконання пророцтва Ісаї. Здавалося б, деталі не збігаються – немовля назвали не Еммануїл, а Ісус (це ім’я означає «Господь рятує»). Але тут через розбіжність імен збігаються їхні сенси: Господь приходить до Свого народу та спасає його.

Пророцтво завжди неоднозначне, адже це не метеорологічний прогноз і не розклад руху поїздів, які очевидним чином збуваються чи не збуваються в певний відрізок часу. Пророцтво дивним чином з’єднує разом різні періоди часу та говорить одночасно про тимчасове і про вічне.

Тут перед нами постає дуже цікаве питання: а чи всю книгу Ісаї написав єрусалимський священик VIII століття до Різдва Христового? Він жив більш ніж за сто років до того, як Єрусалим був зруйнований і значна частина його населення була виведена у вавилонський полон. І тим не менш, друга частина його книги, починаючи з 40-го розділу, повідомляє радісну звістку: вавилонський полон швидко закінчиться, євреї повернуться додому, Єрусалим буде заново відбудований!

Звичайно, пророк міг передбачити все це заздалегідь. Але чи був сенс говорити про ці речі людям, які навіть не доживуть до падіння Єрусалима? Уявимо собі, що хтось у Росії під час війни з Наполеоном став би пророкувати про швидке падіння радянської влади. Та його би просто не зрозуміли, пророцтво було би повністю позбавлене сенсу!

Саме тому ми можемо вважати, що насправді ці слова виголошував інший пророк, спадкоємець Ісаї Єрусалимського, який додав свої слова до пророцтв великого попередника – виголошував їх уже в часи полону, коли це пророцтво було дійсно актуальним. Річ у тім, що в давнину інакше ставилися до питань авторського права. Людям того часу було не так важливо знати, хто вперше вимовив ті чи інші слова, набагато важливіше було зрозуміти, яку духовну традицію ці слова продовжують. І в цьому сенсі відсилання до Ісаї цілком правильне: це справді пророцтво в його дусі, його силі – так само, як у Євангелії Іоанн Хреститель був свого роду новим втіленням пророка Іллі, хоча, звичайно, він був зовсім іншою людиною. Іноді цього нового автора називають Другоісаєм. Втім, не всі згодні з цим підходом, та й не так важливо, хто саме сказав ці слова. Важливо, що Старозавітна Церква прийняла їх як своє Писання та внесла до книги пророка Ісаї.

Про що ж говорить це пророцтво? Насамперед – про повернення юдеїв додому, яке повинне стати свідченням Божої слави й величі: “Приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому; усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими; і явиться слава Господня” (Ісаї 40:3-5)

***

Які прекрасні на горах ноги благовісника, що сповіщає мир, благовістить радість, проповідує спасіння, який говорить Сиону: “воцарився Бог твій!” Торжествуйте, співайте разом, руїни Єрусалима, бо утішив Господь народ Свій, відкупив Єрусалим” (Ісаї 52:7,9)

Попередній запис

Ревність за Богом

Коли вам здається, що духовні сили покидають вас, коли ви відчуваєте, що вами починає опановувати зневіра, варто пригадати коротенький діалог, ... Читати далі

Наступний запис

Ісая – актуальний пророк

На шляху до Голгофи, Юліус фон Каролсфельд Отрок Господній З поверненням з полону все зрозуміло. Але ... Читати далі