Дорогий Варавво, врятований Ісусом

Варавва, Джеймс Тіссо

Дорогий Варавво,

твоя роль у судовому процесі над Ісусом завжди примушувала мене добре задуматися, бо, на відміну від інших персонажів, ти залишаєшся досить таємничою фігурою.

Мене не цікавлять історичні та апологетичні дослідження щодо твого реального існування. Навіть якби ти був вигаданим персонажем, твоя роль у процесі над Ісусом має багато що нам сказати.

Ти маєш красиве ім’я: воно походить із арамейського Bar-Abbas і означає «син Отця». Цікавий збіг із прізвиськом того Ісуса, замість Якого народ вибрав тебе для звільнення на свято Пасхи і Якого називали «Син Божий». Роздумувати над твоїм ім’ям – це не гаяння часу, бо ти, як єврей, добре знаєш, що для твоєї культури ім’я особи виражає її історію, її родину, її характер, її відносини з Богом.

Дорогий Варавво, для свого народу ти був борцем, партизаном, тим, хто боровся проти римського поневолення: ти був фактично «месією», якого очікував народ і який мав повернути йому свободу й гідність. Для законної влади Римської імперії, яку представляв Понтій Пилат, ти був лише терористом, підбурювачем, розбійником. Ти справедливо боровся за гідність свого народу, за його свободу, права, власне як це багато хто робить сьогодні. Це неправда, що зараз рабство зникло: у нашому світі ще є багато людей, явно чи приховано позбавлених будь-яких прав. Вони теж мають своїх «Варавв», власних лідерів. Але чи знаєш, де закралася помилка? У розумінні спасення і свободи.

Ти хотів звільнити євреїв від римського рабства, Ісус же – бажав звільнити від гріха; ти хотів повернути своєму народові гідність у соціяльних і політичних правах, Ісус повернув гідність особі, повертаючи їй природу Божої дитини, тобто покликаної до свободи і спасення; ти приєднався до справи звільнення єврейського народу, Ісус же переймався ділом звільнення всього людства; ти, для боротьби і «спасення», мав потребу жити, Ісус же, заради любови, мав добровільно померти; ти, як і усі, був Сином Божим, але Ісус є Богом на землі, увійшов в історію, ставшись плоттю заради нас усіх, також і заради тебе.

І все-таки народ замість Ісуса вибрав тебе, замість справжнього Месії, якого людина розпізнати не змогла.

Дорогий Варавво, я не знаю, чи ти був знайомий із Ісусом і чи ти підтримав ту заміну, якої бажав натовп. Я знаю лише, що навіть сьогодні є багато тих, хто вибирає щось інше або когось іншого замість запропонованих Ісусом любови і спасення.

Чи знаєш, хто є сьогоднішніми «новими Вараввами», яких обирають замість Ісуса з Назарету? Гроші, успіх, секс, влада, індиферентність, експлуатація бідних країн заради швидкого і нечесного збагачення, наркотики…

Скажи мені одну річ. Чому, коли Пилат закричав: «Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам?» (Мф. 27:21), – натовп відповів: «Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!» (Лк. 23:18), але ніхто не промовив ім’я Ісуса? Можливо, там були присутні лише твої друзі? Але все ж, Ісус був надзвичайно відомим і мав багато послідовників і учнів! Де вони всі були?

Історик Йозеф Блінцлер підмічає: «Якщо справді Євангеліє є вільним твором спільноти, залишається складна проблема – дізнатися, чому немає згадки про те, що бодай хтось виступив на захист Ісуса, принаймні з боку малої групи людей». У тому ж дусі висловлюється Бен Холін: «Послідовники Варавви сміливо залишаються біля свого ватажка в час небезпеки. Послідовники ж Ісуса, які теж були численними, не наважуються зробити нічого подібного». Все марно, Ісус приречений бути самотнім у цей час, бо саме такою є ціна Його послання, Його Євангелія, нехай і незрозуміла для логіки світу.

Також і ми, християни, приречені бути самотніми у світі, але сильними в словах Ісуса: «Не турбуйтеся, Я буду з вами до кінця світу». І це є наша велика і гарна новина, наше Євангеліє.

Дорогий Варавво, я хочу завершити цей лист словами великого поета і глибокої людини молитви, Халіля Жибрана, бо вони стосуються власне того Ісуса розіп’ятого, кому ти завдячуєш свободою і навіть спасенням:

«О Ісусе розіп’ятий, що дивишся з болем з гори Голгофи на печальну процесію століть, слухаєш лемент темних народів і розумієш мрії Вічности… Ти на Хресті посідаєш більше слави і більше гідности за тисячі царів на тисячах тронах у тисячах імперій…

Ти, у смертельній агонії, є більш могутнім за тисячі генералів у тисячах воєн…

Незважаючи на Твій біль, Ти є більш урочистий за весну з її квітами…

Незважаючи на Твої страждання, Ти у Твоєму мовчанні є більш мужній за ангелів, що плачуть у небесах…

Перед тими, хто Тебе бичує, Ти є більш твердий за гірські скали…

Твоя тернова корона є більш сяючою і величнішою за найкоштовнішу корону світу… Цвяхи, що пронизують Твої долоні, є гарнішими за жезл Зевса…

Бризки крові на Твоїх ногах є більш сяючими за корону Іштар.

Пробач слабких, які сьогодні Тебе оплакують, бо не вміють плакати над самими собою…

Пробач їх, бо не знають, що Ти Своєю смертю переміг смерть і повернув життя мертвим…

Пробач їх, бо вони не знають, що Твоя сила ще очікує на них попереду…

Пробач їх, бо вони не знають, що кожен день є Твоїм великим днем».

Попередній запис

Дорогий Понтію Пилате, настільки подібний до кожного з нас

Дорогий Понтію Пилате, для багатьох ти не є позитивним персонажем через ту відому історію з умиванням рук. Ти був чиновником ... Читати далі

Наступний запис

Дорогий розкаяний розбійнику, що розвінчуєш заспокійливий засіб для нашого сумління

Дорогий розкаяний розбійнику, я не знаю, чому тобі пишу: ти зі своїм нерозкаяним товаришем є в Євангелії персонажами, що перебувають ... Читати далі