Що означає, що Бог «святий, святий, святий»?

Фраза «святий, святий, святий» двічі зустрічається в Біблії – один раз у Старому Завіті (Ісаї 6:3) і один – у Новому (Одкровення 4:8). Обидва рази фрази озвучена небесними істотами, і обидва рази це трапляється у видінні людині, яка була приведена до престолу Божого: спочатку пророк Ісая, а потім апостол Іоанн. Перш ніж звернутися до питання потрійного повторення Божої святості, важливо зрозуміти, що саме мається на увазі під Його святістю.

Святість Бога є Його найбільш складною для пояснення рисою, частково тому, що вона є однією з Його суттєвих ознак, які не властиві людині. Ми створені за образом Божим, і ми розділяємо багато з Його рис – у набагато меншій мірі, звичайно – любов, милосердя, віру і т. д. Але деякі з Божих характеристик ніколи не будуть передані створеним істотам – повсюдність, всезнання, всемогутність і святість. Святість Бога відрізняє Його від усіх інших істот. Вона більша, ніж просто Його досконалість або безгрішна чистота, у ній полягає суть Його «несхожості», Його трансцендентність. Божа святість утілює в собі таємницю Його дивовижності і примушує нас поглядати на Нього в подиві, коли ми починаємо лише трохи розуміти Його велич.

Ісая був безпосереднім свідком святості Бога у своєму видінні, описаному в розділі 6. Хоча Ісая був пророком Божим і праведною людиною, його реакцією на видіння святості Божої було усвідомлення своєї гріховності і почуття відчаю (6:5). Навіть ангели в присутності Божій вигукуючи «Святий, Святий, Святий Господь Саваоф!», закривали свої обличчя і ноги чотирма із шести крил. Цей факт, без сумніву, свідчить про благоговіння і страх, викликані безпосередньою присутністю Божою (Вихід 3:4-5). Серафими закривали себе, як би намагаючись сховатися на знак визнання своєї негідності в присутності Святого. І якщо чисті і святі серафими проявляли таке благоговіння в присутності Ягве, то з яким глибоким благоговінням повинні наближатися до Нього ми – занепалі і гріховні істоти?! Благоговіння, продемонстроване Богові ангелами, повинне примушувати нас замислитися про свою власну самовпевненість, коли ми бездумно і нешанобливо поводимося в Його присутності, не розуміючи Його святості.

Видіння Іоанна в книзі Одкровення, розділ 4, було схоже на видіння пророка Ісаї. Він також бачив живих істот навколо престолу, що вигукували: «Свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель» (4:8) у благоговінні і страху перед Святим. Іоанн переходить до опису цих істот, які невпинно віддавали славу і честь Богові навколо Його престолу. Цікаво, що реакція Іоанна на споглядання Бога на Його троні відрізняється від реакції Ісаї. Немає згадок, щоб Іоанн падав у жаху, усвідомлюючи свій гріховний стан, – можливо, бо він вже зіткнувся з воскреслим Христом на початку свого видіння (Одкровення 1:17). Христос поклав Свою руку на Іоанна і сказав йому не боятися. Так само, ми можемо підійти до престолу благодаті, якщо рука Христова на нас у вигляді Його праведності, обміняної на хресті на наші гріхи (2 Кор. 5:21).

Але чому потрійне повторення «святий, святий, святий» (так зване «трисвяте»)? Потрійне повторення імені або виразу було досить поширеним явищем серед євреїв. У Єремії 7:4 євреї кажуть «храм Господній» три рази, виражаючи свою переконаність у своєму поклонінні, хоча воно було лицемірним і брехливим. Вірші в Єремії 22:29 і Єзекиїля 21:27 містять аналогічні потрійні вирази інтенсивності. Тому, коли ангели навколо престолу вигукували: «Святий, святий, святий», вони виражали з силою і пристрастю істину про вищу святість Божу, ту суттєву характеристику, яка демонструє Його дивний і величний характер.

Крім того, «трисвяте» виражає триєдину природу Божу, три Особи Божества, Кожна з яких рівна у святості і величі. Ісус Христос – Святий, Який не побачить тління, але воскресне, щоб вознестися праворуч Бога (Діяння 2:26; 13:33-35). Ісус – «Святий і Праведний» (див. Діяння 3:14), Чия смерть на хресті дозволяє нам стояти перед престолом нашого святого Бога без сорому. Третя Особа Трійці – Святий Дух – саме Його ім’я вказує на важливість святості в сутності Божества.

Нарешті, два видіння ангелів навколо престолу, що вигукують: «Святий, святий, святий», ясно демонструють, що Бог однаковий в обох Завітах. Часто ми думаємо про Бога Старого Завіту, як про Бога гніву, а про Бога Нового Завіту – як про Бога любові. Але Ісая і Іоанн представили єдину картину нашого святого, величного, дивного Бога, Який не змінюється (Малахії 3:6), Який один і той же самий учора, й сьогодні і навіки (Євр. 13:8), і «у Якого немає зміни і ні тіні переміни» (Якова 1:17). Святість Бога вічна, як і Він сам.

За матеріалами сайту bіbleonlіne.ru

Попередній запис

Бог Святий

Сьогодні, тема нашого Біблійного вивчення: Бог Святий Риса Божого характеру, яка звеличується Біблією найбільше – це Святість. «У рік смерти ... Читати далі

Наступний запис

Характер Бога: Святість (частина 1)

Сьогодні, на підставі Священного Писання ми розглянемо одно рису (атрибут) нашого Бога, якою є святість. Про що ви думаєте, коли ... Читати далі