Він змінив моє життя (закінчення)

Джош Мак-Дауелл

Якось у мене запитали:

– А чому ви в цьому так упевнені?

– Тому що я був присутній при цьому. Усе моє життя змінилося з цієї миті.

Того вечора я молився. Я промовив слова молитви, щоб знайти шлях до воскреслого, живого Христа, Який відтоді змінив моє життя.

Насамперед я сказав:

– Господи Ісусе, спасибі тобі за те, що Ти вмер на хресті заради мене.

Потім промовив:

– Зізнаюся тобі в речах, які Тобі будуть неприємні, і прошу Тебе простити й очистити мою душу (у Біблії говориться: „Якщо будуть гріхи ваші як багряне – мов снігом побілю”).

Потім я сказав:

– Цієї хвилини я, як умію, відкриваю Тобі моє серце й життя, і вірую в Тебе як у свого Володаря і Спасителя. Я вручаю Тобі своє життя. Я хочу, щоб Ти змінив мене докорінно. Зроби мене таким, яким Ти мене задумав при творінні.

І остання моя молитва була:

– Спасибі, що Ти ввійшов у моє життя через віру!

Моя віра виросла не на ґрунті невігластва, а на підставі свідчень, історичних відомостей і Слова Божого.

Можливо, ви чули від релігійних людей про те, що вони пережили щось схоже на „удар блискавки”. Коли я закінчив молитися, нічого подібного зі мною не сталося. Зовсім нічого. Скажу більше: після того, як я прийняв це рішення, мені стало ще тяжче. Я відчував себе фізично погано: мені стало зле. Я думав: „Що ти накоїв, куди тепер тебе занесе?” Здавалося, що я стрімголов кинувся в безодню. (Не маю сумніву, що багато з моїх друзів так і думали про моє навернення.)

Можу вам сказати одне: минуло півроку, потім ще рік, і я побачив, що ніякої безодні немає. А життя моє справді змінилося. Якось я полемізував із завідуючим кафедри історії одного американського університету. Я сказав, що моє життя змінилося, а він перебив:

– Мак-Дауелле, чи не намагаєтесь ви нас переконати, що Бог справді змінив ваше життя у двадцятому столітті? Цікаво, в який це спосіб?

Минуло сорок п’ять хвилин, і він сказав:

– Ну, гаразд, гаразд. Досить.

Зокрема, я розповів, про свою неприкаяність. Раніше я завжди мав знайти для себе якесь заняття: то біг до своєї дівчини, то сидів з хлопцями і вів безкінечні теревені, то тинявся на університетському подвір’ї, а в думках у мене була справжня круговерть – я був просто ходячим клубком протиріч. Я намагався займатися чи просто думати, але не міг зосередитись. І ось через кілька місяців після того, як прийняв рішення і став християнином, я заспокоївся. Зрозумійте мене правильно: це не означає, що в моєму житті немає проблем. У своїй вірі в Ісуса я знайшов не стільки відсутність протиріч, скільки внутрішню здатність з ними впоратися. Цього я не проміняв би ні на які багатства світу.

До того ж у мене був дуже важкий характер. Одного неприязного погляду бувало достатньо, щоб я вибухнув. У мене на все життя залишились рубці від однієї бійки: я ледве не вбив людину. Тоді я був першокурсником. Погана вдача була такою невіддільною від моєї особистості, що я навіть не пробував щось змінити. І от якось я потрапив у подібну кризову ситуацію і виявив, що моя запальність кудись розвіялася!

Є ще одна річ, котра не робить мені честі. Кажу про це тому, що й інші нерідко страждають від такої вади. Я знайшов спосіб, як її позбутися: це віра у воскреслого, живого Христа. Я кажу про ненависть. В юності я ненавидів багато що. Звісно, я намагався не виявляти ненависті, але всередині я її весь час відчував. Я ненавидів людей, речі, проблеми. Як багато хто, я був дуже невпевнений у собі. Будь-якого зустрічного, який чимось від мене відрізнявся, я сприймав як загрозу собі. Але був чоловік, якого я ненавидів більше від усіх. Це був мій батько. Я ненавидів його смертельно. Для мене він був просто міським п’яничкою. Якщо ви народилися у маленькому містечку й у вашій родині є пияк, ви знаєте, що це таке. Про це знає все місто. У школі друзі жартували щодо того, що мій батько десь уже „гуляє”. Вони не розуміли, що це мені дошкуляє. Я сміявся разом з ними, але в душі неймовірно страждав. Іноді заходив у нашу клуню і бачив, що там на купі гною лежить знесилена, побита мати. Якщо ми чекали гостей, я витягував батька з дому, зв’язував його і кидав у хлів. Друзям ми казали, що батько поїхав у справах. Мені здається, що ніхто у світі не міг ненавидіти більше, ніж я ненавидів батька.

Після того, як я повірив у Христа, минуло, мабуть, місяців із п’ять, життя моє сповнилось любов’ю, яку мені подарував Бог через Ісуса Христа. Ця любов не залишила місця для ненависті. Я зміг подивитися батькові прямо у вічі і щиро сказати йому:

– Тату, я тебе люблю!

Після всього, що я виробляв раніше, це його вразило…

Коли я перевівся у приватний університет, то потрапив в аварію. Увесь перебинтований я приїхав додому. Ніколи не забуду, як до мене зайшов батько і спитав:

– Синку, невже ти можеш любити такого батька?

А я відповів:

– Тату, півроку тому я тебе ненавидів…

І я йому розповів, як прийшов до Христа:

– Я просто відкрив своє життя Христові. Я ще не можу цього пояснити словами, але навчився любити не лише тебе, а й усіх такими, як вони є.

Через сорок п’ять хвилин я пережив найбільше потрясіння у своєму житті. Найближчий із родичів, що знав мене як своїх п’ять пальців, сказав мені:

– Синку, якщо Бог може так само змінити моє життя, як Він у мене на очах змінив твоє, то я теж хочу спробувати…

Батько помолився і довірився Христові… Зазвичай людина змінюється протягом кількох днів, місяців, навіть протягом року. Моє життя змінилося за півтора року. Батько мій змінився одразу, просто на очах. Ніби хтось простяг руку і клацнув вимикачем. Ніколи ні до, ні опісля я не бачив такого різкого перетворення. Батько взяв у руки пляшку віскі один-єдиний раз. Він підніс її до вуст і знову поставив. З цього я зробив висновок, що віра в Ісуса Христа справді докорінно змінює людину.

Можна сміятися з християнства, жартувати й висміювати християн. Але воно наділене силою. Христос змінює людське життя.

Проте християнство не можна силоміць нав’язувати людині. У вас своє життя, у мене своє. Я можу лише поділитися з вами тим, про що дізнався.

Можливо, моя молитва допоможе й вам. Ось вона:

„Господи Ісусе! Я потребую Тебе, тому що я грішник. Дякую Тобі за те, що Ти вмер на хресті заради мене. Пошли мені спасаючу віру. Прости мені й очисть мою душу. Приймаю Тебе як мого Спасителя і Господа. Зроби мене таким, яким Ти задумав мене при творінні, великий Боже: Отец, Син і Святий Дух. Амінь”.

Попередній запис

Він змінив моє життя

Джош Мак-Дауелл Ісус Христос живий. Вже той факт, що я живу і роблю те, що я ... Читати далі

Наступний запис

Першопричина всього

«Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14:6), – тому ... Читати далі