Нове життя

Поверни обличчя у бік сонця, і тінь залишиться у тебе за спиною.

Жаль і смуток після втрати близької особи суттєво змінюють життя. Ці зміни можуть бути позитивними або негативними. Можна збагатитися новим досвідом або ж почуватися покаліченим після втрати частки себе. Особа, занурена у смуткові, сама мусить вирішити, що хоче зробити зі своїм життям після траурного періоду. Це не від неї залежала смерть близької особи, та від неї залежить, який вплив ця втрата матиме на її подальше життя. Під час першої, найбільш болісної фази процесу, про це важко говорити. Колись хтось порівняв цю початкову фазу з чищенням цибулі. Коли ми відділяємо лушпини, то на очі навертаються сльози. Здається, що цьому не буде кінця-краю. А от хтось інший порівняв цей період з проживанням у домі, де смуток має окрему кімнату. Спочатку двері до цієї кімнати постійно відчинені. За якийсь час вони зачиняються, та їх завжди можна знову відчинити. Буває, що двері відчиняються несподівано. Коли минає більше часу, то людина вже сама вирішує, коли відчиняти чи зачиняти двері до тієї кімнати, і наскільки довго вона хоче перебувати в кімнаті смутку. Ми самі вирішуємо про те, чи хочемо залишатися у стані гіркоти і що хочемо зробити з рештою нашого життя. Смуток можна прийняти, і через нього багато чого навчитися. Та можна також загрузнути в ньому і вже ніколи не підвестися.

Позитивні реакції можуть набувати різних форм. Дехто зізнається, що болісні та важкі пережиття змінили їхнє життя, що вони почали по-іншому дивитися на все, що з ними відбувається, більшу увагу звертати на ті аспекти, які раніше вислизали з поля зору. Такий досвід може привернути нашу увагу до близьких осіб, зміцнити взаємовідносини, стати поштовхом до того, що людина починає свідомо радіти з життя. Той, хто пережив смерть близької особи, по-іншому відчуває цінність життя, навіть якщо знає – воно може швидко закінчитися. Усвідомлення цього додає сили, щоб радіти кожним днем. Людина більше цінує зв’язок з родиною та друзями. Втрата коханої особи спонукає більше шанувати близьких, принаймні під час першої фази жалоби та смутку.

Багато людей через болісний досвід смерті когось із близьких зрозуміли нові аспекти своєї особистости та змогли розвинути їх. Ці люди знайшли нові зацікавлення, нав’язали нові товариські взаємини і збагатили своє життя, відчуваючи з деяких сфер свого життя більше задоволення, аніж зазвичай. Це зовсім не означає, що ці особи не відчували втрати, та після періоду трауру та смутку вони підвелися, зробили висновки і так відповіли на цю втрату, що це внутрішньо збагатило їх. Це своєрідний катарсис, який позитивно змінив їхнє життя і збагатив його.

Не кожному вдається остаточно впоратися з втратою і віднайти шанс на нове життя. Можна також стати дуже суворим, холодним та замкненим, взяти на себе відповідальність за смерть іншої особи. Це питання вибору… Не треба всіх і все звинувачувати в тому, що сталося. Смерть – просто частина людського життя. Це може бути передчасна і несправедлива смерть, та несправедливість – також властивість людського існування. Не маємо думати, що особа, яка намагається пережити втрату і зачерпнути щось позитивне з цього досвіду, не відчуває болю, поведінкою зраджує померлого чи погоджується з несправедливістю.

Постійна присутність

Перемагання смутку зовсім не означає, що ми забуваємо про померлу особу та попереднє життя, або навпаки, почуваємося радісними і не відчуваємо жодного болю. Людина тоді перемагає смуток, коли не відчуває болю, повертаючись до деяких спогадів. Послухати улюблену музику померлої особи, відвідати особливе місце – все це може спричинити зворушення. Святкові дні можуть бути мішаниною почуттів любови та страждання. Можна бути щасливим, тому що зустрічаємо рідних та знайомих, а водночас страшно сумувати за тим, хто відійшов назавжди.

Повернення до нормального життя, радість із щоденних подій не рівнозначна тому, що в деякі моменти ми не хотіли б, щоб померла особа була з нами, брала участь у наших радощах та терпіннях, пишалася нашими успіхами. Перемагання стану страждання не дає впевнености в тому, що ми вже ніколи не відчуватимемо смутку. Натомість, означає, що можна жити, приймаючи втрату та смуток. Завдяки цьому можна нормально виконувати свої обов’язки і впоратися з емоціями.

Не конче забувати про померлу особу, щоб знову тішитися життям. Дорогих осіб можна мати в серці та думках. Можна ревно плекати спогади і повертатися до тих, до кого хочемо, зберегти те, що для нас дороге, а віддати те, чого хотіли б позбутися. Люблячи життя і людей, можемо завжди носити в собі спогад про близьку особу. Коли поєднуємо спогади та повсякдення життя, коли не забуваємо про важливе минуле, то це збагачує наше теперішнє і майбутнє життя.

Завершення процесу жалоби добре було б вшанувати якось особливо. Наприклад, запросити на спільну урочистість тих осіб, які допомогли нам пережити цей складний період. Якщо ж хтось не любить урочистостей, то можна висловити свою вдячність у формі листа чи символічного подарунка. Висловлення вдячности може викликати позитивні почуття та дати нову енергію. Це також спосіб висловити повагу до уже здійснених зусиль. Після періоду жалоби, пережиття смутку та перемоги над ним, приходить час, коли хочеться радіти з життя. Хоча це видається неправдоподібним, та мусимо повірити, що прийде такий момент, коли трава знову зазеленіє, а сонце знову почне світити.

Попередній запис

Улюблені предмети

Особа, яка переживає смуток, дуже великого значення надає улюбленим речам померлого, вони допомагають їй пережити біль. Одяг, книжки, а також ... Читати далі