Подружній союз

Пережиття смутку – часто величезне обтяження та небезпека для подружнього союзу. Для двох осіб це клопітка праця емоційного характеру, і вона конечна, якщо хочемо перемогти цей стан. Велике значення має постанова, що час від часу чоловік та дружина роблять спільні зусилля, розмовляють про проблему.

Часом смуток з’являється наче бомба і залишає після себе глибочезну вирву. Чоловік та дружина можуть опинитися з різних боків цієї вирви, і не будуть спроможні дійти до себе. Якщо з допомогою друзів та інших близьких осіб, вдасться успішно пройти перший період, то подружні взаємини можуть зміцнитися. Важка спільна праця над перемаганням болю дає добрий фундамент.

У подружжі важливі спільні та особисті переживання. Кожен подружній союз єдиний у своєму роді. Кожен з подружжя вносить до нього свої індивідуальні пережиття, досвід чи коло знайомих. Перебуваючи в подружньому союзі, партнери змінюються та зростають як особистості. Окрім двох різних осіб є ще щось, що має власну ідентичність. Іншими словами, поза категоріями «чоловік» та «дружина» є ще категорія «союз». Важливо вирізняти ці три елементи, а особливо третій. Де містяться сильні та слабкі сторони? Якими є повсякденні взаємини? Що добре «функціонує» у подружньому союзі, а що – ні? Чим краще ми розуміємо власний подружній союз, тим ефективніше можемо впоратися зі стресом після втрати близької особи. Велике значення також мають інші питання: як ми розмовляємо з партнером про важливі справи, чи кожен з подружжя охоче розмовляє про те, що його турбує, чи чоловік та дружина діляться своїми думками, чи їхнє спілкування вербальне, чи вони розуміють невербальний переказ, чи говорять про свої почуття (не лише радісні, а й сумні), чи вміють підтримувати одне одного.

Вийти з періоду жалоби разом, «союзом» – пов’язано з готовністю слухати та бачити, з готовністю відкрити своє серце і розум. Коли люди це усвідомлюють, то можуть знайти сильні та слабші ланки подружнього союзу і те, як можна їх використати, щоб перемогти смуток.

Бути батьками

У випадку, коли подружжя має дітей, їхній союз розглядається в контексті взаємин з усіма членами родини. У такому випадку бути батьками – це дуже важлива частина подружнього союзу. Обоє батьків ніколи не бувають цілком згідні, якщо йдеться про виховання дітей. У реалізації батьківства та материнства кожне з них може керуватися різними моделями виховання, продиктованими спогадами з дитинства та молодости, життєвим досвідом та способом, в який вони формують взаємини з іншими особами. Батько та мати відрізняються, якщо йдеться про суворість, лагідність. Одна дитина може почуватися безпечніше з мамою. Натомість, інша дитина може відчувати більший зв’язок з татом. Батьки також по-іншому поводяться стосовно дітей. Це пов’язане не лише з особистістю дитини, а й з віком, статтю та позицією в родині. Кожне з дітей дістає однакову «порцію» любови, хоча це не означає, що з кожною дитиною батьки нав’язали однаковий контакт.

Тому, якщо батьки втрачають дитину, то по-різному відчують її втрату. Кожен з батьків мало особливий і єдиний у своєму роді зв’язок із цією дитиною, який визначає ступінь інтенсивности смутку та жалю після смерті дитини. Мати особливо відчуває втрату дитини, наприклад, коли, сервірує стіл до обіду і ставить на одну тарілку менше, у час, коли дитина приходила зі школи і розповідала про свої справи. Вона також може дуже сильно відчувати відсутність своєї потіхи, коли, наприклад, переглядає одяг і знаходить речі померлої дитини. Натомість, батько найболісніше відчуває втрату дитини у вихідні, під час спільних велосипедних прогулянок, або в неділю увечері, коли дитина показувала йому свої домашні завдання. Отож, різні події викликають у батьків різні відчуття.

Батьки не лише по-різному відчувають відсутність своєї дитини, вони також по-різному переживають смуток. У якийсь момент хтось з них може почуватися краще, а інший може переживати дуже важкі моменти. Наприклад, мати постійно висловлює свої відчуття, а батько вважає, що кожне слово на цю тему лише спричиняє зайвий біль. Хтось із них хоче якомога швидше повернутися на роботу, а інший почувається надто втомленим, щоб зайнятися бодай чимось. Хтось розраховує на допомогу терапевтичної групи та можливість порозмовляти з іншими батьками, які опинилися в подібній життєвій ситуації, а інший взагалі не хоче про це розмовляти та уникає всього, що нагадує про драматичну подію. Так як всі люди відрізняються між собою, так само батьки по-різному поводяться після смерті дитини.

Пережитий смуток змінює батьків. Вони вже ніколи не будуть тими, що колись. Деякі зміни призводять до того, що люди починають по-іншому дивитися на життя, менше переймаються матеріальними справами, знаходить інші зацікавлення. Часто зміна одного з подружжя може бути проблемою для іншого, якому може здаватися, що ця особа стає чужою. Від цього страждає подружній союз, та це зовсім не означає, що мусять розлучитися.

Попередній запис

Чоловіки переживають по-іншому...

На світі немає двох людей, які однаково переживали б смерть близької і дорогої особи. Відмінності бувають величезними, хоча для цього ... Читати далі

Наступний запис

Проблеми в подружньому зв’язку

Для батьків, які пережили втрату дитини очевидним є те, що ця втрата однаковою мірою стосується їх обох. Тому це нормально, ... Читати далі