Марка 6:14-16 – Нерозуміння Ірода
«І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім’я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього. Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!»
Приватне життя винайшли в наш час. До недавніх пір більшість людей жили в тісних співтовариствах, де кожен знав усе про інших. Ще кілька століть тому люди дізнавалися, що твориться у світі, спілкуючись з сусідами і перехожими, розпускаючи плітки на ринковій площі, збираючи всякі дивовижні і вражаючі новини. Тільки знатні і найбагатші могли дозволити собі щось на кшталт приватного життя, але для цього доводилося підбирати глухонімих слуг. І все одно поширювалися чутки про те, що нині поробляє король…
Таким чином Ірод почув про Ісуса, а перші християни – про Ірода. У Британії до цього дня чутки про королівську родину тасуються модними магазинами і жовтими газетками. Варто члену королівської родини (чи, у республіці, президентові) відвідати якесь місто, і місцеві будуть ще місяцями обговорювати, з ким ця особа говорила, та що сказала, та як була вдягнена. Наскільки ж велику роль грали ці плітки в Палестині I століття, де не було газет, радіо чи телевізора.
І тим більше в той момент, коли відбувалося щось дійсно чудове. Усі вже чули про молодого Пророка, що творив небувалі справи. Чутки множилися: або це був Ілля, який, за єврейським переказом, повинен повернутися перед Страшним судом (згідно із Старим Заповітом, Ілля не помер, він вознісся на небеса, так що цілком міг повернутися, і в Малахії 4:5 обіцяний його «другий прихід»). Або ж це хтось інший з великих древніх пророків? Ісус поводився як пророк, називав Себе пророком, так що недивно, що Його приймали за пророка.
Але Ірод висловив точнішу здогадку, дуже цікаву у світлі подальших подій: він вирішив, що Ісус – воскреслий Іван Христитель і цим, на його думку, пояснювалися надприродні здібності нового пророка. Якщо він був страчений і повстав з мертвих, можливо усе. За життя Іван не здійснював дивовижних зцілень, але якщо він воскрес, то може робити не те, що робив за життя, а щось нове, небувале. Навряд чи Ірод послідовно продумував теорію воскресіння – всілякі уявлення такого роду носилися в повітрі і він користувався ними без жодного обдумування.
Отже, Ісус здійснював щось дійсно незвичайне і чудове, так що царства світу цього вимушені були звернути увагу на Царство Боже і вжити попереджувальні заходи, і знову питання звернене до нас: якщо ми наважимося стати провісниками Царства в нашому власному світі, після дійсного воскресіння Пророка, яким чином донести цю звістку до світської влади, щоб вони всерйоз задумалися? І чи готові ми до їх реакції?
Марко не залишає сумнівів щодо того, яка доля чекає людей, що сповіщають і впроваджують Царство Боже. Згадка Івана, смутні і плутані міркування Ірода, знову посилають нас до майбутньої кульмінації. Ірод помилився, але не так вже і сильно: в Ісусі насправді діє сила Божа, що воскрешає, але не тому, що це воскреслий з мертвих Іван, а тому що Він – той, у кому вже дуже скоро буде остаточно переможена смерть. Його великі справи, перемоги над царством пітьми досягнуть кульмінації, коли сам Він лицем до лиця зіткнеться з цим царством. Але спершу Він, подібно до Івана, прийме жорстоку і незаслужену страту.
І сьогодні в багатьох краях світу християн за їх віру чекають тортури і смерть. Вони шукають розради і ми зміцнюємося у своїх молитвах за них, згадуючи ту дивну історію про Ісуса, Ірода і Івана. Бог, Який призвав і спорядив на бій Івана і Ісуса, Який в їх особі боровся з Іродом і усією земною владою, як і раніше править світом. Коли ми спостерігаємо події окремо, ми можемо зробити невірний висновок. Але Бог знає Своїх праведників, Бог виправдає і винагородить тих, хто залишається вірним своєму покликанню всупереч залякуванням, переслідуванням і навіть всупереч смерті.
Марка 6:17-29 – Ірод і Іван Христитель
«Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в’язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею. Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого! А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки. Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині, і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі! І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого! Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя… І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя! І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити. І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову. І пішов він, і стяв у в’язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері… А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.»
Що підвищує наклад газети? Три речі, і якщо вони всі співпадуть, тим краще. По-перше, продається будь-яка плітка про королівську родину, причому не лише в Британії чи Норвегії, де відбувається подія, а по всьому світу. Секс: нарозхват йдуть скандальні чутки, тим більше про високопоставлених осіб. Релігія: хоча за останні роки рейтинг Бога впав, люди все ще пам’ятають, що багато питань залишаються без відповіді, і всякий, хто береться говорити від імені Божого, може потрапити в останні новини.
Тепер складіть усе докупи і помістіть цю сенсацію в Галілею I століття – от вона, історія Ірода і Івана Христителя. Як ми вже казали, приватного життя в ту пору не існувало. Скандал у лічені хвилини охопив увесь палац, до ранку став відомий городянам і за пару днів поширився по всій Галілеї. За теперішніх часів він би заповнив газетні шпальта: позорище, розбещеність, секс і смерть, якраз те, про що всякий хоче дізнатися, як би не прикидався, ніби особисто він вищий за це. На дні Іродового народження його падчерка виконувала стриптиз, п’яний правитель дав необдуману обіцянку стратити пророка, до якого вся Галілея і Юдея прямувала, щоб прийняти хрищення – можете собі уявити перешіптування, похитування головою: нічого доброго з цього не вийде! Не минуло і десяти років, як Ірод був засланий далеко на захід, у Галію, і там помер у безславності і забутті. А ще покоління потому Марко записав історію Івана, віддавши йому честь, як безстрашному провісникові Царства Божого.
Чому Іван так обурювався шлюбом Ірода Антипи з дружиною брата? Думається, не лише тому, що такий шлюб вважався протизаконним і аморальним, подавав поганий приклад народу. Ірод успадкував честолюбну мрію свого батька: змусити євреїв визнати себе істинним царем. Заднім числом легко зрозуміти, як мало в нього було шансів, але тоді володареві все здавалося можливим. Він завершив великий проект батька, відбудував Єрусалимський Храм, а відколи Соломон за тисячу років до нього побудував перший Храм, дім Божий був тісно пов’язаний з царською владою.
Але тут Іван Христитель проголосив настання іншого Царства. Хрищення і прощення гріхів підривало вплив Храму. Він обіцяв швидкий прихід Потужнішого, який не мав нічого спільного з Іродом. Своїм слухачам він нагадував, що Ірод взагалі ні на що не може претендувати. Хіба помазаник Божий став би так поводитися? Хіба Месія може забрати в брата дружину?
Зрозуміло, Ірод, і особливо Іродіяда, та сама жінка, через яку усе розпочалося, були дуже невдоволені. Але Ірод був достатньою мірою юдеєм, щоб знову і знову прислухатися до Іванових слів, розриваючись між обуренням на його викриття і незрозумілою потребою слухати його. А потім настав день свята і бенкету, щедрої випивки і горезвісного танцю, поспішних обіцянок і – кат робить свою справу. Царства світу цього постійно претендують на те, щоб стати Царством Божим, але ті, хто викриває такі претензії, несуть гнів володарів, які відчувають, що їх влада не поширюється на таких викривачів. Майже випадкова, майже ненавмисна страта тільки посилює трагедію – так, ні за що, загинув піднесений і самотній пророк.
Оскільки влада, секс і релігія утворюють таку вибухонебезпечну суміш, не варто дивуватися з тієї низки придворних інтриг, скандалів і катастроф, що тягнеться за Церквою з початку IV століття, з тих самих пір, як світська влада виявила цікавість до християнства. Але знову і знову з’являлися пророки Царства, які сповіщали суд Божий людській гордині і дурості та несли тяжкі наслідки своєї зухвалості. Марко передбачає не лише смерть Ісуса, політичну гру, розіграну римським губернатором, єврейськими первосвящениками і легковажним натовпом. Він заглядає далі, у долі перших християнських громад, знаючи, що на їх всюди чекають переслідування і прикрощі, якщо вони будуть вірні Звістці про Царство, незважаючи на невдоволення влади.
Ми не знаємо, що сказав Іван катові, що прийшов за ним. У багатьох єврейських історіях про жорстоко страчених мучеників герої користуються останньою нагодою, щоб вимовити монолог, повторити свою проповідь і пригрозити швидкою Божою карою. Але читачі Маркового Євангелія і так розуміють, що Іван був людиною святою і праведною. Царство, про яке він говорив, прощення, яке він пропонував людям, реальні і вони обов’язково переможуть. От чому навіть така похмура і негарна історія може стати джерелом розради і твердої надії для вірних свідків.
